Парадигмальна модель науки

Наука потрібна і розвивається, коли є попит суспільства на продукт наукового дослідження. Кожна наука має зв’язки з іншими науками, свої джерела інформації. Таким чином, для розвитку науки обов’язкові 3 типи зв’язків:
1) джерела інформації;
2) інші галузі науки;
3) покупці знань.

Економічна географія отримує інформацію при вивченні природи, населення і господарства.
Обмін теоретичними ідеями і методами здійснюється з суміжним галузями науки – економікою, соціологією, фізичною географією, а також з загальнонауковими дисциплінами – кібернетикою, філософією, системним аналізом. Готова продукція пропонується суспільству (державним організаціям).
Для позначення єдиних правил наукових досліджень в певні періоди часу американський наукознавець Т. Кун запропонував поняття <парадигма>. Парадигма – це сукупність цілей, мов, способів і методів наукового пізнання, співтовариство і дозволяють вирішувати наукові завдання на основі єдиних правил і підходів.
Поняття парадигми передбачає новий підхід до визначення моделі науки. Раніше наука розглядалася як піраміда знань з постійно розширюється підставою і дедалі більшого висотою (пірамідальна модель).
Новий підхід передбачає періоди наукових революцій, коли висуваються і починають швидко поширюватися принципово нові теоретичні конструкції. Вони руйнують стару піраміду знань і створюють нову піраміду. Ці дві моделі слід вважати взаємодоповнюючими, тому в рамках одного наукового співтовариства і діють як вчені-новатори, які прагнуть до створення принципово нового знання, так і вчені-консерватори, що підтримують існування старих парадигм.
В економічній географії за час її існування було створено 8 основних парадигм (Скопин), що змінюють один одного: експедиційні дослідження і землеопісаніе, комерційна географія, камеральна статистика, географічний детермінізм і поссібілізм, регіональна парадигма, галузева парадигма, кількісна революція і математична географія, системно- структурний підхід.

Посилання на основну публікацію