Особливості законодавчої влади Туреччини

Законодавча влада в Туреччині належить Великому національним зборам Туреччини (ВНСТ, Turkiye Buyuk Millet Meclisi). До його складу входять 550 депутатів, які обираються шляхом прямих, загальних, рівних виборів строком на 4 роки (згідно з поправками 2007 року). Парламент однопалатний. Неприпустимо поєднувати міністерські пости і депутатські мандати. Згідно ст. 77 і 78 Конституції Турецької Республіки, допустимі як дострокові вибори в ВНЗТ, так і їх затримка. Дострокові вибори можуть проводитися або якщо парламент був розпущений, оскільки за чотири голосування не зміг обрати президента, або за власним рішенням ВНЗТ. Відкласти вибори можливо лише в разі війни, коли вони переносяться на наступний рік. Згідно ст. 78 конституції, подібних переносів може бути необмежено багато, поки військова небезпека не мине. Якщо в парламенті з’являються вільні місця, то можливі проміжні вибори.

Принципи виборчої системи в республіці регулюються Конституцією і законом про вибори від 10 червня 1983 року. У Туреччині встановлена ​​змішана виборча система, що поєднує в собі елементи пропорційної і мажоритарної систем для того, щоб лише великі партії мали можливість отримання більшості голосів, а отже, і формування уряду, тим самим формуючи однопартійну систему, сприятливу для стабільності турецької держави.

Парламентські вибори проводяться в 79 виборчих округах (відповідних кордонів провінцій) на основі загального прямого, рівного, таємного голосування, що є обов’язковим для всіх осіб, які мають право голосу. Неявка на виборчі дільниці карається грошовим штрафом. Виборчим правом володіють всі турецькі піддані, які досягли 18-річного віку, за винятком солдатів і унтер-офіцерів дійсної служби, військових курсантів, а також осіб, які перебувають під арештом або відбувають тюремне ув’язнення.

Вибори здійснюються за партійними списками, в яких представлені кандидати лише від тих партій, які мають представництво, по крайней мере, в половині провінцій і однієї третини округів всередині кожної провінції, а також представили 2 кандидатів на парламентське крісло в половині і більше провінцій.

Крім того, встановлено подвійний загороджувальний бар’єр для партій, що прагнуть увійти до складу ВНЗТ. «Загальний бар’єр», який існує на національному рівні, полягає в тому, що політична партія, яка не набрала 10% всіх дійсних голосів по всій країні, не отримує депутатських мандатів. Бар’єр, існуючий на місцевому рівні всередині кордонів кожного виборчого округу, розраховується діленням числа всіх поданих голосів на число депутатських мандатів, встановлений для цього округу. Вибори в ВНЗТ здійснюються з періодичністю раз на чотири роки. При звільненні окремих місць в парламенті проводяться додаткові проміжні вибори під контролем Вищої Виборчої Комісії.

Всі депутати, згідно з конституцією, представляють не окремі групи населення чи інтереси провінції, в якій вони були обрані, а всю націю.

Згідно ст. 87 конституції, ВНЗТ має такі повноваження: прийняття, зміна, скасування законів; спостереження за діяльністю Ради Міністрів і окремих міністрів; надання дозволу Раді Міністрів приймати постанови, що мають силу закону в обраних ситуаціях; обговорення та прийняття проекту бюджету і звіту по його виконанню, рішень по емісії грошей і оголошенню війни; ратифікація міжнародних договорів, оголошення амністій ​​і помилування засуджених, виключаючи тих, хто скоїв порушення, передбачені ст. 14 конституції. Це означає, що по всіх злочинах проти державної цілісності, державного апарату, закріплених в конституції прав і свобод людини, а також з приводу захоплення влади, встановлення гегемонії одного класу населення над іншими і обмеження на підставі віри, мови або раси ВНЗТ амністій ​​і помилувань оголошувати не повинно. Крім того, парламент приймає рішення про приведення у виконання смертних вироків, винесених судами.

Посилання на основну публікацію