Особливості законодавчої влади Перу

Конституція 1979 року ввела двопалатну систему вищого законодавчого органу країни – Конгресу, що складається з Сенату (верхня палата) і Палати депутатів. Обраний в 1992 році Конгрес був розпущений президентом Фухіморі в квітні того ж року. Його місце зайняв однопалатний Демократичний установчий Конгрес, на зміну якому після виборів прийшов Конгрес Республіки (вибори його депутатів відбулися в квітні 1995, 2001, 2006 років). У 2003 році Конгрес більшістю голосів прийняв рішення про відновлення двопалатної легіслатури: нижня палата (150 делегатів) представляє регіони, верхня – Сенат (50 сенаторів) займається проблемою конституційно-законодавчого

будівництва в загальнонаціональному масштабі. Однак в той період (перш за все через побоювання посилення автономістських тенденцій) це рішення не було реалізовано. Уряд Гарсії також не було зацікавлене у відновленні двопалатного парламенту.

Згідно з конституцією 1993 (законодавча влада представлена ​​однопалатним парламентом – Конгресом. Конгрес складається з 120 (з 2011 року – 130) депутатів, що обираються шляхом загальних рівних і таємних виборів терміном на п’ять років за пропорційною виборчою системою (ст. 90).

Депутатом Конгресу може стати перуанець по народженню, який досяг 25 років і повністю дієздатний. Депутати представляють народ і вищих посадових осіб нації; в якості гарантії для належного виконання Конгресом своїх повноважень депутатам надається особистий імунітет (ст. 93).

Резолюції Конгресу повинні ухвалюватися абсолютною більшістю голосів за винятком тих випадків, коли законом передбачено інше. Конгрес щороку вибирає керівні органи. Перед закриттям черговій сесії вибирається постійна комісія, яка діє в період між сесіями парламенту (ст. 94).

Повноваження і функції Конгресу включають: контроль за діяльністю глав виконавчої та судової влади, прийняття відставки президента і віце-президентів, наділення повноваженнями віце-президента в разі тимчасового або постійного відсутності президента, збудження судової справи проти президента, віце-президентів, суддів Верховного і Конституційного суден, генерального прокурора і голови Рахункової палати, членів центральної виборчої комісії, міністрів, заступників міністрів, подачу запиту виконавчої влади, прийняття і внесення поправок до законів, ратифікацію міжнародних договорів, встановлення податків, погодившись з потребами держави; щорічне прийняття або відхилення цілком або частинами бюджету, санкціонування позик, схвалення змін територіального устрою, оголошення війни і укладення миру, надання згоди на розміщення на території Перу іноземних збройних сил, оголошення амністії ув’язненим і інші функції, пов’язані з законодавчим процесом (ст. 102 ).

Міністри зобов’язані відвідувати сесії Конгресу на запрошення парламентських комісій. Міністр, запрошений парламентською комісією, має право висловлювати свою думку з поточної дискусії або проблем, які знаходяться в його компетенції. Конгрес може висловити вотум недовіри міністру; в цьому випадку міністр повинен або подати у відставку, або надати Конгресу виправдувальні пояснення (ст. 131).

Посилання на основну публікацію