Особливості законодавчої влади Вірменії

Згідно ст. 62 конституції, законодавчу владу в Республіці Вірменія здійснює Національні збори. Воно складається з 131 депутата, які обираються на прямих виборах на п’ять років (якщо парламент не буде розпущений раніше).

До повноважень Національних зборів належать: прийняття законів і постанов (згідно зі ст. 72 конституції, в разі неприйняття заперечень і пропозицій президента Національні збори знову приймає повернений закон більшістю голосів від загального числа депутатів), схвалює програму уряду (ст. 74), вирішує питання про довіру уряду (ст. 75; уряд сам ініціює постановку питання про довіру, але не більше двох разів протягом однієї сесії), затверджує державний бюджет (ст. 76), здійснює контроль за виконанням державного бюджету, а також за використанням позик і кредитів , отриманих від іноземних держав і міжнародних організацій, обговорюють і затверджують річний звіт про виконання державного бюджету за наявності висновку Контрольної палати (ст. 77), за пропозицією уряду встановлює адміністративно-територіальний поділ Вірменії (ст. 82).

Згідно ст. 81 конституції, Національні збори за пропозицією президента: 1) оголошує амністію; 2) ратифікує, призупиняє або денонсує ряд міжнародних договорів Республіки Вірменія; 3) приймає рішення про оголошення війни і встановленні миру.

Національні збори також бере участь у визначенні складу Конституційного суду і Ради правосуддя, обирає Захисника прав людини.

Згідно ст. 84 конституції, Національні збори більшістю голосів від загального числа депутатів може висловлювати недовіру уряду. Проект постанови про висловлення недовіри уряду може бути внесений президентом або не менш як однією третиною від загального числа депутатів. Проект постанови про висловлення недовіри уряду ставиться на голосування не раніше ніж через 48 і не пізніше 72 годин після його внесення. При висловлення недовіри уряду, несхвалення його програми президент відправляє уряд у відставку (ст. 55).

Відповідно до пункту 1 ст. 74, президент розпускає Національні збори, якщо воно двічі поспіль протягом двох місяців не схвалює програму уряду. Президент може розпустити Національні збори за пропозицією голови Національних зборів або прем’єр-міністра, якщо: а) Національні збори протягом трьох місяців чергової сесії не приймає рішення щодо проекту закону, визнаного постановою уряду невідкладним; б) протягом чергової сесії більше трьох місяців не скликаються засідання Національних зборів; в) протягом чергової сесії більше трьох місяців Національні збори не приймає жодного рішення з обговорюваних їм питань.

Згідно ст. 57 конституції, президент Вірменії може бути усунутий з посади за державну зраду або інше тяжкий злочин. Для отримання висновку з питання відмови від посади президента Національні збори за постановою, прийнятим більшістю голосів від загального числа депутатів, звертається до Конституційного суду. Постанова про відмову від посади президента приймається Національними зборами на підставі висновків Конституційного суду не менше ніж двома третинами голосів від загального числа депутатів.

Ст. 73 наділяє Національні збори правом створювати тимчасові комісії для попереднього обговорення проектів окремих законів або подання Національним зборам висновків, довідок з певних питань, подій і фактів.

Подібні комісії не раз розглядали дуже чутливі питання соціально-економічного розвитку. Так, 2000 року парламентська комісія розслідувала ситуацію в енергетичному секторі країни, в тому числі порушення в порядку приватизації енергооб’єктів в 1990-х роках. У серпні 2005 року парламент знову повернувся до питання про законність деяких приватизаційних угод в енергосекторі, зокрема атомній енергетиці, що проводилися за участю російських компаній. У 2001-2002 році парламент проводив розслідування на предмет можливих порушень антимонопольного законодавства в галузі телекомунікацій. Матеріали парламентських розслідувань передаються в прокуратуру, яка потім проводить власне дорозслідування і виносить рішення про можливу передачу справ до суду. Про проведену роботу прокуратура інформує президента і парламент.

У радянський період, а також в 1991-1995 роках в Вірменії існувала мажоритарна виборча система абсолютної більшості голосів на основі 259 одномандатних округів. Виборчий закон від 6 квітня 1995 року ввів однотуровую мажоритарну систему з відносною більшістю голосів. З 1999 року діє змішана виборча система, при якій країна розділена на 75 одномандатних округів (тобто відносно 75 місць діє принцип простої більшості голосів) і один загальнонаціональний округ (голосування за списки партій або блоків, для яких введений 5-відсотковий бар’єр; по пропорційною системою обираються 56 депутатів).

У грудні 2000 року парламент Вірменії прийняв норму, яка збільшить з 56 до 94 осіб списковий склад депутатів, що обираються за пропорційною системою. Однак різка критика даного рішення Радою Європи та опозиції змусила парламент в липні 2002 року прийняти рішення про повернення до колишньої нормі. На минулих в травні 2003 року виборах до парламенту 56 депутатів (як і раніше) обиралися за партійними списками.

Депутатом парламенту може бути обраний громадянин Вірменії, який досяг 25-річного віку. Крім того, для обрання в Національні збори необхідно постійно проживати в країні останні 5 років і володіти активним виборчим правом. Не можуть обиратися урядовці, представники судової гілки влади, військовослужбовці, працівники прокуратури, спецслужб і правопорядку.

Ст. 50 конституції встановлює, що президент обирається громадянами Вірменії терміном на п’ять років. Президентом може бути обраний кожну особу, яка досягла тридцяти п’яти років, останні десять років є громадянином Республіки Вірменія, яка постійно проживає в республіці останні десять років і володіє виборчим правом. Одне і те ж особа не може бути обрана на посаду президента більше ніж два рази поспіль.

Посилання на основну публікацію