Особливості законодавчої влади в Німеччині

Законодавча влада в Німеччині представлена ​​двопалатним законодавчим зборами. Нижня палата, бундестаг, є органом, що представляє весь німецький народ, а верхня палата, бундесрат, – органом, що представляє землі Німеччини на федеральному рівні.

Депутати бундестагу обираються терміном на 4 роки на всенародних виборах, які проходять за змішаною, мажоритарно-пропорційною системою. Точне число депутатів не зафіксовано, але воно обов’язково повинно бути більше 656. За результатами виборів в бундестаг зі складу партії, що отримала в парламенті абсолютну більшість місць (більше 50%, наприклад, 50% плюс один голос), вибирається федеральний канцлер, який потім формує уряд (як правило, в нього входять члени партії, що перемогла). У разі, якщо жодна з партій не отримала абсолютну більшість місць, формується правляча коаліція, з тим щоб входять до неї партії сформували в бундестазі абсолютна більшість. В цьому випадку канцлером традиційно стає лідер більшої партії, а молодший партнер в коаліції в обмін на свою підтримку отримує міністерські портфелі в сформованому канцлером уряді.

На чолі бундестагу варто голова, який обирається депутатами (ст. 40 Основного закону). Велика частина роботи бундестагу проходить в профільних комітетах, які здійснюють підготовку законопроектів і проводять консультації із зацікавленими сторонами. Правом законодавчої ініціативи в Німеччині мають федеральний уряд, бундесрат і депутати бундестагу (ст. 76 Основного закону). Внесений законопроект проходить три читання, після чого приймається більшістю голосів бундестагу. У разі якщо законопроект зачіпає інтереси земель (а такими зізнаються близько 60% всіх прийнятих в ФРН законів), він повинен бути схвалений бундесратом. При виникненні розбіжностей створюється узгоджувальна комісія, що складається з 32 чоловік (16 представників земель і 16 депутатів бундестагу), яка покликана знайти компроміс.

Верхня палата – бундесрат – складається з 69 представників німецьких земель. Бундесрат формується не шляхом виборів, а шляхом направлення від земельних урядів делегацій, чисельність яких залежить від чисельності населення суб’єкта федерації. Для земель з населенням чисельністю понад 2 мільйони осіб передбачено 4 представника, з чисельністю понад 6 мільйонів осіб – 5, з чисельністю понад 7 мільйонів чоловік – 6; інші землі представлені 3 делегатами. При цьому всі члени делегації під час проведення голосувань зобов’язані голосувати єдиним блоком. Оновлення складу бундесрату відбувається при формуванні в окремих землях нових урядів, які направляють в бундесрат нові делегації.

Завдання бундесрату полягає в захисті інтересів німецьких земель, він розглядає закони, що зачіпають інтереси суб’єктів (включаючи право вето, яке може бути подолане нижньою палатою), а також голосує за проектами зміни конституції, для чого потрібна кваліфікована більшість (2/3 голосів) бундестагу і бундесрату. Робота бундесрату також здійснюється через комітети. Головою бундесрату (президентом) є прем’єр-міністр однієї з земель, який займає цей пост протягом року, після чого він переходить до прем’єр-міністра іншої землі.

Вибори в нижню палату парламенту – бундестагу – проходять за змішаною, мажоритарно-пропорційною системою. Її німецький варіант отримав назву «система додаткового участі». Вона полягає в тому, що виборці мають два голоси, один з яких вони віддають кандидату по «своєму» одномандатному виборчому округу, а другий – за партійний список (партії формують списки для кожної землі). Для перемоги в одномандатному окрузі кандидатові необхідно отримати відносну більшість поданих голосів, і тоді він проходить в бундестаг, отримуючи так званий «прямий мандат». Для того щоб отримати право на проходження в бундестаг членів партії за списками, партія повинна набрати більше 5% других голосів виборців по країні (такий бар’єр існує з 1953 року) або отримати 3 прямих мандата (по виборчих округах).

Виборче законодавство, нині чинне в Німеччині, було прийнято в жовтні 1990 року, а остання поправка в нього була внесена в квітні 1998 року. Згідно з цим законом, Німеччина в даний час ділиться на 299 виборчих округів (до 2002 року їх було 328), які формують 16 земельних округів. Активним виборчим правом, тобто правом обирати) мають німецькі громадяни старше 18 років, які проживають в країні не менше 3 місяців. Правом обиратися в бундестаг мають громадяни, які досягли 18 років і отримали німецьке громадянство більше року тому.

Посилання на основну публікацію