Особливості законодавчої влади Монголії

Законодавчу владу в Монголії здійснює однопалатний парламент – Великий державний хурал (ст. 20) в складі 76 членів, що обираються прямим загальним голосуванням на 4 роки (ст. 21). Великий державний хурал може припинити свою діяльність достроково тільки в результаті саморозпуску. Відповідне рішення Великий державний хурал може прийняти не менше 2/3 всіх його членів (ст. 22).

Великий державний хурал має право виносити на обговорення будь-які питання внутрішньої і зовнішньої політики держави. Його виняткова компетенція: визначати основи внутрішньої і зовнішньої політики, приймати закони, вносити в них доповнення і зміни, за поданням Уряду Монголії ратифікувати і денонсувати міжнародні договори, визначати фінансову, кредитну, податкову і грошову політику держави, основні напрями соціально-економічного розвитку країни, приймати програму діяльності уряду, державний бюджет і звіт про його виконання, призначати, звільняти і приймати Голови уряду, членів уряду, а також інших органів, законодавчо підзвітних безпосередньо Великому державному хуралу, здійснювати контроль і перевірку виконання законів та інших рішень Парламенту, оголошувати надзвичайний або воєнний стан на всій території країни або в деяких її частинах, стверджувати і скасовувати укази Президента з цих питань (ст. 25).

Великий державний хурал здійснює свої повноваження через сесії і інші форми діяльності. Кворум сесії вважається таким, що відбувся при явці абсолютної більшості членів Великого державного хуралу, а всі питання вирішуються більшістю учасників сесії, якщо інше не обумовлено в конституції та інших законах (ст. 27). Право законодавчої ініціативи мають Президент Монголії, члени Великого державного хуралу і Уряд. Великий державний хурал офіційно публікує закони Монголії, які вступають в силу через 10 днів після публікації, якщо інше не обумовлено законом (ст. 26). Президент може накладати вето на затверджені Великим державним хуралом закони та інші рішення в цілому або на їх частину. Накладене Президентом вето обговорюється Верховним державним хуралом, і якщо 2/3 всіх членів, які взяли участь в сесії, відкидає його, то даний закон або рішення вважається таким що набуло чинності.

Посилання на основну публікацію