Особливості законодавчої влади Естонії

Законодавча влада належить однопалатному парламенту – Державним зборам (Рійгікогу), фактично що є вищим органом республіки. Рійгікогу складається з 101 депутата, які обираються на основі пропорційного представництва.

Державні збори Естонської Республіки можна віднести до категорії парламентів з обмежено певною компетенцією.

На виборах до Державних зборів правом голосу володіють всі громадяни Естонії, в тому числі проживають постійно або тимчасово за кордоном, які досягли 18-річного віку, не визнані судом недієздатними, чи не засуджені і не відбувають покарання в місцях позбавлення волі.

Балотуватися до Державних зборів можуть громадяни Естонії, які мають право голосу, які досягли до дня виборів 21 року. Балотуватися можна за партійним списком або в якості незалежного кандидата.

Для проведення виборів Державних зборів і визначення їх результатів Естонія поділена на 11 виборчих округів. Межі виборчих округів збігаються з межами повітів, проте один виборчий округ може складатися і з кількох повітів. У Талліні утворено три виборчі округи. Округу діляться на виборчі дільниці.

Партії висувають кандидатів по округах, а також загальнодержавним списком. Кожен незалежний кандидат може висуватися тільки в одному виборчому окрузі.

При визначенні результатів виборів виходять з принципу пропорційності, тобто партія повинна отримати кількість місць в Державному зборах, пропорційно відповідне загальній кількості голосів, поданих за її кандидатів.

Результати виборів визначаються в такий спосіб.

В першу чергу вважаються обраними ті кандидати, які в своїх виборчих округах набрали голосів не менше простий квоти. Проста квота може бути отримане шляхом ділення числа дійсних голосів, відданих у виборчому окрузі, на число мандатів у даному окрузі. Наприклад, в десятімандатном окрузі, де було віддано 1 000 дійсних голосів, проста квота становить 1000/10 = 100 голосів.

Потім визначається, кандидати від яких партій набрали в сумі більше 5 відсотків відданих у всій державі голосів. Кандидати в окружних списках перерозподіляються відповідно до кількості відданих за них голосів. Голоси, віддані за кандидатів, які балотувалися по окружному списку однієї і тієї ж партії, підсумовуються. Партія отримує в окрузі стільки мандатів, скільки разів число поданих за список голосів перевищує просту квоту. Наприклад, якщо проста квота по округу становить 100 голосів і за список було віддано 300 голосів, то цей список отримує 3 мандати. Обраними виявляються очолюють список кандидатів, у яких число отриманих голосів становить не менше 10% від простої квоти.

У третю чергу розподіляються мандати, що залишилися нерозподіленого на підставі простої квоти, як компенсаційні мандати між загальнодержавними списками партій, які набрали на загальнодержавному рівні не менше 5% голосів. Для цього спочатку обчислюються елементи ряду дільників: порядковий номер ряду зводиться до степеня 0,9 (так звані модифікований метод дільників д’Ондта). Далі обчислюється порівняльне число кожного кандидата в загальнодержавних списках. Для цього число голосів, відданих по всій державі за список партії, ділиться на відповідні значення ряду дільників. При обчисленні порівняльних чисел кожного партійного списку опускається стільки перших елементів ряду, скільки мандатів отримано партією в виборчих округах. Компенсаційний мандат отримує кандидат від тієї партії, порівняльне число якої більше, або кандидат, прізвище якого в загальнодержавному списку стоїть попереду інших.

Посилання на основну публікацію