Особливості водних ресурсів Бурятії

У республіці більше 9000 річок і річок. Найбільша з них – Селенга, що бере початок в Монголії і впадає в озеро Байкал. З цією річкою пов’язана історія багатьох народів Азії. Уздовж неї пройшли шляхи їх міграції, а згадка про неї зустрічається в китайських хроніках, працях учених мусульман та інших джерелах. У середні століття її образно називали «рікою часу». «Селенга – суцільна краса» – писав А.П.Чехов. Не менш знаменита річка Баргузин. З нею пов’язана історія створення відомої народної пісні «Славне море – священний Байкал». У Бурятії ще кілька великих долинних річок, таких як Витим, Іркут, Сніжна, Турка, Верхня Ангара, Чикой, Хилок і безліч гірських. Багато хто з них придатна для організації водних подорожей, як простих, так і складних. У республіці досить багато озер, деякі з них використовуються для відпочинку та рибної ловлі. Це озера Гусяче, Щуч’є, Баунті, Еравнінскіе, Котокель, Кіран, Фроліха, соболині, Гітара, Серце та інші. Найбільш відомим є озеро Байкал – унікальне прісноводне озеро, що має статус «Ділянки Всесвітньої Спадщини» ЮНЕСКО, яке в Сибіру часто називають морем. Тут спостерігаються типово морські явища, припливи і відливи, морські вітри і шторми. Байкал є найдавнішим і найглибшим озером планети. Недра під озером сильно розігріті, у ряді місць на дні озера і на суші виходять назовні гарячі води. У Байкалі зосереджено 20% світових запасів поверхневих прісних вод і більше 80% запасів вод Росії. Вода озера містить дуже мало мінеральних речовин, прозора, чиста і дуже смачна. Байкал з давніх часів є сакральним центром Східного Сибіру і Південної Азії, тому його понині називають «Священний Байкал». Бурятія виключно багата родовищами мінеральних вод, тут відомо понад 360 джерел. Їх називають «аршанами», що в перекладі з бурятського мови означає «цілюща вода». Є в Бурятії також багаті родовища лікувальний мулів і грязей. На основі мінеральних джерел і грязей функціонують курорти Аршан, Нілова Пустинь, Горячинськ, Кіран, а також ряд невеликих курортних місцевостей.

Посилання на основну публікацію