Особливості виконавчої влади Данії

Відповідно до ст. 12 монарх має верховна влада в межах, встановлених конституцією, і здійснює цю владу через міністрів. Подібно конституціям інших сучасних монархій, основний закон Данії не передбачає відповідальності монарха за його дії. Згідно ст. 13, «відповідальність за правління несуть міністри; їх відповідальність визначається законом ». Монарх призначає і відправляє у відставку прем’єр-міністра та інших міністрів. Він же вирішує питання про загальну кількість міністрів і розподілі функцій між ними.

Відносно актів, що видаються монархом, діє принцип контрасігнатури (контрасигнації), який передбачає, що підпис монарха під резолюціями, що стосуються законодавства і управління, надає їм силу за тієї умови, що поряд з підписом монарха ставиться підпис або підписи одного або декількох міністрів. Міністр, який підписав резолюцію, несе за неї відповідальність (ст. 14).

Як глава виконавчої влади монарх виступає від імені королівства в міжнародних справах. Відповідно до ст. 19 конституції монарх не має права без згоди фолькетинга підписувати міжнародні акти, що зачіпають територію держави, і зобов’язання, виконання яких вимагає узгодження з фолькетингом.

Без згоди парламенту монарх також не може денонсувати міжнародний договір, укладений за згодою фолькетинга. При відсутності підтримки парламенту монарх не може використовувати збройні сили проти іноземної держави, за винятком випадків, коли це необхідно з метою оборони.

Ст. 23 конституції передбачає, що в умовах надзвичайного стану, коли фолькетинг не може зібратися, монарх має право приймати тимчасові закони, якщо вони не суперечать Конституції і будуть негайно передані на розгляд фолькетинга, як тільки він буде скликаний.

На практиці вся виконавча влада здійснюється радою міністрів. Члени ради міністрів можуть бути присутніми на засіданнях Фолькетінгу і звертатися до нього під час дебатів так часто, як це необхідно, за умови дотримання регламенту (ст. 40).

Посилання на основну публікацію