Особливості партійної системи Азербайджану

В цілому в Азербайджані налічується понад 60 політичних партій і рухів, з них близько 40 пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиції.

У партійній системі Азербайджану з середини 1990-х років домінує проурядова партія «Єні Азербайджан» ( «Новий Азербайджан»), з якої блокуються кілька політичних груп. У партії, заснованої Гейдаром Алієвим в 1992 році, налічується значне число опитаних функціонерів, які працювали з Г. Алієвим ще за радянських часів. У партії є також так зване реформаторське крило більш молодих і високоосвічених функціонерів, що склалося в останні роки життя Г. Алієва (і, зокрема, в 2001-2003 роки, коли заступником голови партії був обраний його син – Ільхам Алієв). З 2003 року позиції реформаторського крила в партії «Єні Азербайджан» зміцнюються, хоча в якості наступника І. Алієв не намагається артикулювати різку зміну суспільно-політичних і економічних орієнтирів, а, навпаки, демонструє спадкоємність курсу.

Партія «Єні Азербайджан» і її дрібніші союзники є помірно-націоналістичними партіями, які виступають за зміцнення державності республіки з урахуванням «інтересів всіх азербайджанців» за рахунок проведення збалансованої внутрішньої та зовнішньої політики.

Опозиційні партії та рухи розрізнені, схильні до частих розколів. Ні праві, ні ліві опозиційні партії та рухи не користуються масовою підтримкою. Фрагментированности партійної системи сприяє мажоритарна виборча система (введена з 2002 року).

У парламентських виборах 2005 року в Азербайджані брали участь опозиційні партії (в тому числі об’єднані в блоки «Азадлиг» і «Нова політика»), серед яких основні:

Партія «Мусават» (Партія рівності). Є спадкоємицею створеного ще в 1911 році руху мусаватистів – націоналістів, які дотримувалися пантюркістських і панісламістською орієнтації. У 1992-1993 роки «Мусават» підтримувала президента Ельчібея, фактично була інкорпорована у владу, а її лідер Іса Гамбар був спікером парламенту. Після приходу до влади Гейдара Алієва «Мусават» перейшла в опозицію. Вважається найбільш численної (близько 30 тисячі членів) і впливовою опозиційною партією в Азербайджані. На президентських виборах 2003 року лідер партії Гамбар посів друге місце за кількістю набраних голосів. У зв’язку з парламентськими виборами 2005 року «Мусават» увійшла разом з Демократичною партією і партією «Народний фронт Азербайджану» в опозиційний виборчий блок «Азадлиг» ( «Свобода»).

Партія. «Народний фронт. Азербайджану »була утворена в 1995 році в результаті перетворення руху« Народний фронт Азербайджану »(НФА), створеного в кінці 1980-х років, в партію. Спочатку Народний фронт Азербайджану дотримувався антирадянської, пантюркістських і панісламістською орієнтації (аж до створення «Великого Азербайджану», що включає території Північного Ірану з переважно азербайджанським населенням). В організованих на початку 1990 року рухом в Баку анти-вірменських демонстраціях і виступах загинуло понад 150 активістів НФА. У 1992 році НФА домігся відставки президента А. Муталібова і проведення президентських виборів, на яких перемогу здобув один із засновників НФА Абульфаз Ельчибей. Після військового заколоту 1993 року Ельчибей втік з Баку, і до влади прийшов Гейдар Алієв. З поверненням Алієва в велику політику і створенням проурядової партії «Новий Азербайджан» вплив НФА стало падати. Вона бойкотувала президентські вибори 1993 року, а на виборах в парламент 1995 року отримала лише 10% голосів. У січні 1995 року 20 функціонерів партії НФА отримали в цілому понад 300 років тюремного ув’язнення за «антидержавну діяльність». Після смерті Ельчібея в 2000 році партія пережила розкол.

Демократична партія. Азербайджану створена в 1992 році братами Сардар і Гурбанов Мамедовим, які були видатними активістами Народного фронту Азербайджану. Відрізнялася жорсткою критикою президентів Гейдара і Ільхама Алієвих.

Партія Національної Незалежності Азербайджану заснована в 1992 році одним з лідерів НФА Етібар Мамедовим. Мамедов підтримав прихід до влади в 1993 році Гейдара Алієва, але не погодився увійти у знов сформований кабінет. Характеризується спочатку як «лояльна опозиція» режиму Г. Алієва, партія різко посилила після 1996 року свої позиції до проведеного режимом курсу. На президентських (1998 року) виборах Е.Мамєдов отримав 11,6% голосів (другий після Алієва результат). Правлячі режими Алієва-старшого і Алієва-молодшого представники партії називають «авторитарними» і «антинаціональними».

Результати виборів 2005 року були анульовані в 10 виборчих округах. Повторні вибори, що відбулися в 2006 році, принесли перемогу кандидатам правлячої партії, яка спільно з проурядовими партіями і незалежними депутатами має абсолютну більшість у парламенті.

Посилання на основну публікацію