Особливості партійної системи Туреччини

Історія сучасних політичних партій в Туреччині почалася в 1923 році, коли Мустафа Кемаль Ататюрк створив Народно-республіканську партію (НРП). Сформована однопартійна система рухнула після того, як напередодні парламентських виборів 1950 року недавно створеної Демократичної партії вдалося отримати парламентську більшість. Політика, що проводиться партією, спровокувала кризу і військовий переворот 1960 року. Демократичну партію розформували, а з її колишніх членів була утворена Партія справедливості, яка виграла парламентські вибори 1961 року.

Встановилася двопартійна система, що функціонувала аж до 1970-х років і почала руйнуватися внаслідок небажання двох партій взаємодіяти в рамках коаліції. Військовий режим 1980 року забороняв всі політичні партії. До виборів ВНЗТ 1983 року було допущено 3 новоутворені партії: Націонал-демократична партія, Народницька партія і Партія Вітчизни, отримувала більшість місць в ВНЗТ аж до 1991 року.

На даний момент Туреччина є багатопартійною системою: за даними на 1 грудня 2004 року, було зареєстровано 49 політичних партій.

На виборах в ВНСТ (листопад 2002 года) 10-відсотковий бар’єр вдалося подолати лише 2 партіям з більш ніж 20, які брали участь у виборах. Перемогу здобула проісламістської Партія справедливості і розвитку (Adalet ve Kalklnma Partisi) з 34,4%, що отримала при цьому 363 з 550 парламентських місць. На другому місці з 19,4% виявилася Республіканська Народна партія (Cumhuriyet Halk Partisi), що представляє 178 делегатів. 9 місць отримали незалежні парламентарії.

Попередня правляча коаліція Лівою демократичної партії (DSP), Партії Батьківщини (ANAP) і ультраправої Партії національного руху (МНР) різко втратила популярність в зв’язку з тривалим економічною кризою в країні, і жодна з партій не подолала 10-відсотковий бар’єр.

Також у виборах брали участь такі правоконсервативні партії, як ісламістська Партія благоденства (2,5%), консервативна Партія вірного шляху (9,6%), націоналістична Партія молоді (7,2%). Крім того, у виборах взяли участь Комуністична партія Туреччини (0,19%), Партія свободи і солідарності (0,34%), Робоча партія (0,29%), Ліберально-демократична партія (0,29%), Партія « за незалежну Туреччину »(0,48%).

На дострокових виборах 22 липня 2007 року повторне перемогу здобула Партія справедливості і розвитку (46,7%). Крім неї, в Парламент пройшли Народно-республіканська партія Туреччини (20,8%) і Партія національного руху (14,3%).

Таким чином, існуюча виборча система дозволяє здобувати перемогу лише великим партіям і веде до формування уряду однопартійної більшості. Незважаючи на те що за кількістю офіційно зареєстрованих і які беруть участь у виборах партій Туреччину можна віднести до типу атомізованих партійних систем (по Дюверже), в умовах існуючого виборчого законодавства реальний політичний вплив може чинити лише та партія, яка виграла парламентські вибори і сформувала уряд.

Посилання на основну публікацію