1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Основні чинники територіальної організації виробництва

Основні чинники територіальної організації виробництва

При територіальної організації та розміщенні матеріального і нематеріального виробництва обов’язково враховуються умови і чинники певного регіону. Уміння правильно вибрати необхідні фактори створює важливі передумови для обгрунтування закономірностей розвитку територіального складу і структури виробництва.

При розміщенні виробництва враховують такі моменти: географічне положення, екологічні чинники, а також поряд з ринковими чинниками природні (сировина, паливо, вода, клімат), соціальні (людський фактор, споживач) і економічні (електроенергія, транспорт) фактори.

При територіальної організації певної структури виробництва мають значення не всі фактори поспіль, а лише деякі з них, які грають провідну і вирішальну роль. Для визначення провідного фактора користуються такою формулою:

K = O / M

  • де К – коефіцієнт виробництва;
  • О – фактор, який впливає на територіальне розміщення даного підприємства, або ж взагалі виробництва в цілому;
  • М – одиниця продукту.

За допомогою цієї формули обчислюються окремо всі фактори, що утворюють конкретний вид одиниці товару (наприклад, для отримання однієї тонни цукру розраховується необхідний обсяг сировини, тобто кількість цукрових буряків, що йде на отримання цукру, енерговитрати або працю).

Основні чинники, які впливають на розміщення виробництва

  • Земля, вода
  • Науково-технічний прогрес
  • Соціально-географічне розташування
  • Екологія
  • Ринкова економіка
  • споживання
  • Робоча сила
  • Паливно-енергетичний фактор
  • сировина
  • інші фактори
  • інфраструктура
  • траспорт

При розрахунках звертають увагу на найбільший за значенням фактор, так як зазвичай він і є найбільш важливим, вирішальним фактором при розміщенні даної галузі виробництва.

Необхідно відзначити, що для підприємств, що входять в певну галузь або невеликі галузі, один-єдиний фактор не є вирішальним. Зокрема, якщо для деяких підприємств, що входять в машинобудівну галузь, найбільш важливим є сировина (метал), то для інших провідним фактором може служити висококваліфікована робоча сила. Тепер коротко зупинимося на згаданих вище основних факторах.

Сировина. Цілком природно, що сировинні ресурси мають важливе значення при виробництві. При виробництві деяких товарів роль сировинного фактора різко зростає в порівнянні з іншими. Саме тому, при розміщенні подібних підприємств площі під їх будівництво слід відводити максимально близько до сировинних районів.

Деякі галузі виробництва (наприклад, гірничодобувна, лісова, рибно-промислова) не розвиваються в районах, де відсутній сировину. Розміщення цих галузей виробництва безпосередньо пов’язано з масштабами корисних копалин і природних багатств.

Територіальна організація інших галузей виробництва пов’язана з більш складними умовами. Наприклад, для отримання 1 тонни бавовняного потрібно приблизно 3 тонни бавовни; для отримання 1 тонни бавовняного масла потрібно 5 тонн насіння бавовнику; для 1 тонни соняшникової олії – 3 тонни соняшнику; для 1 тонни цукру – 7 тонн цукрових буряків.

Паливо. Основна роль при розміщенні початкового етапу індустрії чорної металургії (чавуноплавильний виробництво) відводиться вугільним басейнах. Але і цей фактор не завжди є провідним.

До розміщення заводів чорної металургії (чавуноплавильний виробництво) підходять строго індивідуально. Як відомо, тільки 48-50% видобутої залізної руди є корисними, цей «середній показник» не скрізь однозначна – в деяких місцях він становить лише 17-19%. Як приклади можна привести рудники Качканар на Уралі. Видобуту в ньому руду можна безпосередньо відправляти на виплавку в доменні печі, так як по відношенню до корисних мінералів в них переважають сторонні породи. Необхідно спочатку збагатити цю руду, збільшивши в них співвідношення корисних мінералів. Після збагачення вміст заліза (процес збагачення особливо важливий для кольорових металів, так як зазвичай їх зміст в руді надзвичайно низько) в руді збільшиться в кілька разів.

Але і ця обставина не сприяє достатньому вазі зазначеного фактора. Тому підприємства металургії розміщують по можливості ближче до сировинних районів. У деяких випадках металургійні заводи розміщують в центрі сировинних і паливних районів, оскільки для даної галузі виробництва значення цих двох чинників рівноцінно. Яскравим тому прикладом може служити Череповецький металургійний комбінат (Російська Федерація). Він розташований на кордоні Печорського басейну коксівного вугілля і родовища залізної руди на Кольському півострові.

Електроенергія. В даний час неможливо уявити без електроенергії виробництво, транспорт і сільське господарство. Особливість електрики, як продукту електроенергетики, полягає в тому, що воно призначене для невідкладного використання, споживати його необхідно в даний момент і, отже, його не можна складувати.

Зазвичай, при територіальної організації виробництва, перш за все враховується дешевизна електроенергії і спосіб її вироблення. Дешева електроенергія виробляється ГЕС, теплоелектростанції ж споживають для цього вугілля, мазут або газ.

Наведемо приклади електроенергетичного чинника: для отримання 1 тонни титану (титан в кілька разів легше і міцніше сталі) витрачається 40-50 тис. КВт / год електроенергії; аналогічні показники для алюмінію становлять 17-19 тис. кВт/год; для очищення міді, виробництва залізних сплавів, плавлення сталі в електропечі на кожну тонну цих металів витрачається приблизно 8-10 тис. кВт/год електроенергії. Природно, економічно доцільним і логічним видається розміщення подібних підприємств в максимальній близькості до дешевих джерел електроенергії.

Вода і клімат також мають важливе значення при розміщенні галузей виробництва. В основному водні джерела надають вирішальне значення на діяльність хімічних, деревно-целлюлозно, металургійних заводів. Зокрема, вода необхідна для охолодження чавуноплавильних печей.

Водні і кліматичні умови також беруться до уваги при будівництві та інших промислових підприємств. Особливо велике значення цих факторів для сільського господарства. Наприклад, в Центральній Азії, зокрема в Узбекистані, з його теплим і сухим кліматом, традиційне землеробство здійснюється на основі штучного зрошення.

Населення і трудові ресурси. Звичайно ж, будь-який процес виробництва не обходиться без робочої сили. Тут необхідно зазначити два моменти: по-перше, існують такі підприємства, які мають потребу у великій кількості робочої сили. До їх числа, наприклад, можна віднести ткацькі фабрики, консервні заводи, бавовництво і хлопкоперерабативающіе заводи. Є також підприємства, які не потребують великої кількості робочих. Ці підприємства в основному концентруються в містах з наявністю кваліфікованої робочої сили, в науково-технічних центрах (радіо- та приладобудування, точне машинобудування і т.п.).

Населення є не тільки робочу силу. В першу чергу, воно виступає як споживач. З огляду на зростання рівня життя і поліпшення житлових умов населення, значення цього чинника важко переоцінити.

Забезпечення населення необхідною кількістю продовольства, одягом, задоволення інших його потреб сьогодні стає першочерговим завданням, що вимагає негайного вирішення. З цієї причини споживчий фактор «притягує» до себе харчові підприємства. Тобто такі заводи і фабрики розташовуються безпосередньо в населених пунктах. Не тільки потребами населення визначається виробнича необхідність, велика витрата продукцій іншого напрямку і незручності, пов’язані з їх транспортуванням, а також припускають розміщення подібних підприємств безпосередньо в районах споживання. Наприклад, сільськогосподарське машинобудування, доцільно розміщувати саме з урахуванням виробничої спеціалізації того регіону.

А взагалі, беручи до уваги специфіку того чи іншого регіону, цілком природним представляється розміщення там же відповідної галузі машинобудування. Яскравими прикладами такого розміщення можуть служити виробництво в Узбекистані бавовнозбиральної техніки, в Білорусі – техніки по збору картоплі, на Україні – бурякозбиральної, в Грузії – машин зі збору чаю. Отже, подібне розміщення в житловій зоні і інших промислових і сільськогосподарських галузей надзвичайно вигідно.

Транспортний фактор. Він надзвичайно важливий, адже по суті, він являє собою невід’ємну галузь виробництва. Значення транспортного фактору важко переоцінити, адже він тісно переплітається з іншими факторами і його дуже важко виокремити в окремий вид. Питання транспорту тісно взаємопов’язані з фактором економіко-географічного положення, так як саме цим фактором насамперед визначаються зовнішньо-економічні відносини об’єкта.

Фактор науково-технічного прогресу. Значення цього фактора найбільш помітно при розгляді його в територіальній організації виробництва (машинобудування, електротехніка і хімія). Без сумніву, багато підприємств цих галузей будуть розміщені в межах міст з великим науково-технічним потенціалом.

Екологічний фактор. Сьогодні діяльність деяких підприємств припинена саме через це фактора. З екологічної точки зору багато галузей виробництва, а саме хімічні, деревно-целюлозні, м’ясопереробні, консервні, шкіряні заводи, теплові електростанції та подібні їм підприємства вважаються «несприятливими». Отже, розміщувати їх слід на значній відстані від житлової зони.

Фактор ринкової економіки. Фактор ринкової економіки – складне поняття, що представляє собою проходять поетапно економічні відносини. В цьому напрямку багатий досвід накопичений в європейських країнах, де ці відносини формуються протягом багатьох десятиліть.

Не можна відразу перейти до ринкових ставленням, для цього необхідно створити відповідну матеріальну, побутову та культурну інфраструктуру. Перехід до цих відносин займає певний історичний час, протікає поетапно, тобто зазнає еволюційний розвиток.

Ринкова економіка – це свобода виробництва, свобода придбання (купівлі) або продажу товарів і конкуренція.

У цих умовах важливого значення набувають багатоукладна економіка, різні види власності, створення обстановки здорової конкуренції, а також антимонопольна кампанія. Отже, такий стан справ докорінно змінює наше мислення щодо традиційних уявлень з приводу територіальної організації виробництва. Бо в цій ситуації ринок, конкуренція, попит і пропозиції виходять на перші ролі в питаннях розміщення та специфікації галузей виробництва, а держава, в свою чергу, за допомогою регіональної та податкової політики контролює даний процес.

ПОДІЛИТИСЯ: