«Оксамитова революція» і розпад Чехословаччини

Початок перебудови в СРСР безпосередньо вплинуло на Чехословаччину. Можливості, відкриті лібералізацією в СРСР, були використані прихильниками реформ в Чехословаччині. Прологом «оксамитової революції» стала дозволена владою студентська демонстрація 17 листопада 1989 року, закінчилася розгоном і масовими арештами учасників. Реакція на них пішла майже миттєво – по країні прокотилася хвиля демонстрацій протесту, в організації яких важливу роль зіграв створений в Чехії 19 листопада «Громадянський форум», одним з лідерів якого був Вацлав Гавел.

На території Словаччини також була створена аналогічна громадська організації – «Громадськість проти насильства». Кульмінацією діяльності опозиції став багатотисячний мітинг протесту в Празі. Результатом цих подій стала мирна капітуляція комуністичного уряду і формування нового коаліційного уряду. Дані події увійшли в історію як «оксамитова революція». Президент Гусак подав у відставку. 29 грудня 1989 Федеральне збори обрали своїм головою А. Дубчека, а президентом Чехословаччини – В. Гавела.

20 квітня 1990 роки держава було перейменовано в Чеську і Словацьку Федеративну Республіку (ЧСФР). З території країни були виведені частини Радянської Армії. У червні 1990 року в ЧСФР були проведені перші з 1946 року вільні вибори в парламент, на яких кандидати від «Громадського форуму» і «Громадськості проти насильства» здобули перемогу, отримавши 170 з 300 депутатських мандатів. Гавел і Дубчек були переобрані на свої пости. У Чехословаччині почалася глибока трансформація політичної системи.

Переговори між представниками Чехії і Словаччини з приводу розмежування владних повноважень в рамках федерації почалися в кінці літа і тривали до осені 1990 року. Їх результатом стало підписання конституційного акту про передачу основних повноважень республікам.

У березні 1991 року почався розкол двох найбільших громадських рухів Чехії і Словаччини, які виступали рушійною силою «оксамитової революції». На основі «Громадськості проти насильства» утворилося Рух за демократичну Словаччину (ДЗДС), яке виступало за продовження процесу поділу двох республік. Розколовся і «Громадянський форум» в Чехії. Його наступником стала Громадянська демократична партія (ГДП), яка виступила за якнайшвидше проведення економічних реформ. У червні 1991 року переговори між представниками Чехії і Словаччини відновилися, проте ще до їх завершення чеські та словацькі політики стали схилятися до варіанту «розлучення» двох республік.

У червні 1992 року відбулися загальні вибори. ДЗДС на чолі з Володимиром Мечіаром отримало більшість голосів у Словаччині, а ГДП – в Чехії.

Прем’єр-міністр Чехії Вацлав Клаус, представник перемігшої в Чехії «Громадянської демократичної партії», і прем’єр-міністр Словаччини Владімір Мечіар відкрили переговори з приводу майбутнього Чехословаччини. Клаус і Мечіар дотримувалися різних політичних і економічних стратегій реформування. До кінця серпня 1992 року уряди Чехії і Словаччини прийняли рішення про припинення існування ЧСФР. 1 вересня 1992 року Національна рада Словаччини затвердив конституцію незалежної держави. 25 листопада федеральний парламент з перевагою в три голоси прийняв конституційний закон про припинення існування держави Чехословаччина, в якому визначалося час мирного «розлучення» двох держав – 31 грудня 1992 року.

В опівночі 31 грудня 1992 року ЧСФР припинила своє існування, а її державами-наступниками з 1 січня 1993 року стали Чеська Республіка (ЧР) і Словацька Республіка (СР).

Посилання на основну публікацію