Офіційна ідеологія Вірменії

У Вірменії відсутня офіційна ідеологія. Найбільш вираженими розколами ідеологічного характеру є, по-перше, розкол по лінії радикальний націоналізм – помірні доктрини національного розвитку, по-друге, розкол по лінії праві – ліві. Перший згаданий розкол залишається досить актуальним на увазі неврегульованості карабаського конфлікту. Фактично цей розкол зводиться до конкуренції двох стратегій розвитку вірменської держави.

Радикально-націоналістична стратегія розвитку держави представлена, зокрема, в програмі партії «Дашнакцутюн» (збирання вірмен в одній державі), а також в програмах консервативних партій. Її реалізація означало б стан постійної війни з сусідами. Друга стратегія – стратегія побудови демократичної держави, що володіє, безумовно, своїми специфічними рисами і особливостями; врегулювання карабаської проблеми носить підлеглий демократичного проекту характер.

Влада Вірменії використовує ідеологічні платформи прихильників обох стратегій, що дозволяє пом’якшити розкол між помірними і радикальними націоналістами.

Ідеологічний розкол по лінії ліві – праві оформився ще на початку 1990-х років на тлі різних підходів до проведення реформ: помірні праві партії зайняли ліберальні позиції, тоді як помірні ліві – соціал-демократичні. Проблема реформ залишається актуальним приводом для розколу і в даний час, хоча ліві сили слабкі.

Ліберальні принципи лежать в основі програми Демократичної ліберальної партії Вірменії (ДЛПА), тісно пов’язаної з іншої не орієнтованої на «Дашнакцутюн», частиною вірменської діаспори за кордоном. Ключовим моментом для лібералів виступає першість волі (мета) і соціально-економічна системна модернізація (засіб). У спеціальній декларації, підготовленої в 1994 році ДЛПА спільно з правлячим тоді Егуд, містився аналіз способів реалізації в Вірменії ліберально-демократичних принципів з моменту здобуття незалежності. Партія виступає за посилення ролі держави в регулюванні соціально-економічних і політичних процесів, подолання заходами жорсткого адміністрування таких побічних результатів ліберальної політики як бідність, злочинність, корупція. З принципових питань політичної стратегії країни помірні консерватори фактично змикаються з президентом Р. Кочаряном; відмінності лише в порядку реалізації цієї стратегії.

У найбільшу ступеня ліберальний напрямок в пострадянський період уособлювало уряд Г. Баграняна, в результаті діяльності якого була розпочата дуже непопулярна в Вірменії в цей період програма приватизації і цінової лібералізації. Однак соціальні витрати економічних реформ в Вірменії були дуже високі. Зараз, крім слабкої ДЛПА, ліберальні позиції в країні представляє реформістська частина Республіканської партії Вірменії, яка виступає під гаслами стимулювання економічної конкуренції та приватної ініціативи.

Посилання на основну публікацію