Офіційна ідеологія Індії

Офіційно проголошена політична ідеологія відсутня.

Однак між політико-ідеологічними позиціями загальнонаціональних політичних партій спостерігається чимало спільних моментів, незважаючи на відсутність офіційної ідеології і ідеологічний плюралізм.

Конституція Індійського союзу (особливо в частині 4 «Директивні принципи державної політики», а також заявлених в преамбулі цілей) носить швидше соціалістичний характер. Під час домінування ІНК в державній політиці зазначалося присутність значних соціалістичних елементів. Деякі індійські дослідники використовують терміни «соціалізм Неру», «прагматичний соціалізм» тощо. При цьому слід зазначити, що термін «соціалістичний» сприймається в Індії як «соціал-демократичний» ( «соціалістичні» країни називалися «комуністичними»).

Ідеологіям (ідеологічним програмами) основних загальнонаціональних партій Індії властиво наявність двох загальних моментів – націоналізму і орієнтації на розвиток.

Націоналізм (як загальний елемент) будується за формулою «економічна незалежність плюс політичний суверенітет плюс самостійна зовнішня політика». Для правлячої недавно Бхаратія джаната парті (БДП) і пов’язаних з нею по коаліції (правих) партій ця версія доповнюється індуїстським націоналізмом (втім, для БДП, що є відповідальною партією, – в кілька пом’якшеній версії: останнім часом вона декларує вірність і принципам націоналізму і хіндутви (індуські) і рівного поваги всіх релігій).

Розвиток як елемент ідеологічних програм передбачає перетворення Індії в розвинене і стабільне в соціально-економічному і політичному (демократична парламентська світське) відносинах держава, орієнтацію на задоволення інтересів масових верств суспільства (хоча б політичних), подолання різних форм відсталості.

Для центристських (ІНК) і лівоцентристських партій, в тому числі комуністів, під розвитком розуміються також: збереження обмежень на діяльність великого капіталу і з’єднання політичної і соціальної демократії для задоволення інтересів масових верств суспільства.

За експертними оцінками, політико-ідеологічний фактор для центристських, лівоцентристських і правих партій відіграє другорядну роль, тому в 1980-1990-х роках позиції партій з основних питань розвитку країни зближувалися. Політико-ідеологічний фактор як і раніше зберігає актуальність для індійських комуністичних партій, які виступають в цілому проти приватизації і курсу ліберальних реформ 1990-х років і вимагають активізації зусиль держави для забезпечення соціальної справедливості (соціальна демократія).

В цілому, в багатоскладному індійському суспільстві політична ідеологія має еклектичний характер, прагматично поєднуючи різні елементи.

В даний час політико-ідеологічні конфлікти і розколи (по лінії «ліві – праві»), які б загрожували цілісності політичної системи, що не відзначаються.

Злиття і дроблення в індійській партійній системі визначаються переважно неідеологічних факторами, наприклад, особистими амбіціями лідерів (і вірністю їх послідовників), політичною кон’юнктурою і тому подібного.

Більш серйозну загрозу представляє проникнення релігійного фактора в політику (або пом’якшення принципу жорсткого відділення релігії від політики), що відбувалося в 1980-1990-х роках. На цій основі з’являються і посилюються традиционалистские і неотрадіціоналістскіе партії.

Посилання на основну публікацію