Офіційна ідеологія Данії

Офіційної ідеології немає. Помітні розколи викликаються не стільки власне ідеологічними розбіжностями, скільки різницею в підході до найбільш гострих проблем суспільного життя, головною з яких є масова імміграція. Традиційно жорстку позицію з питання про обмеження припливу мігрантів займають Партія прогресу і Датська народна партія, причому остання за підсумками виборів 2007 року сформувала третю за величиною фракцію в парламенті.

У Данії активно працює відділення руху антиглобалістів АТТАК, яке виступає проти неолібералізму і за справедливу торгівлю та оподаткування з урахуванням інтересів країн, що розвиваються.

Майже кожне велика подія в історії ЄС, припускало поглиблення інтеграції, викликало в Данії у відповідь протестну реакцію. Так, в 1972 році, коли вперше постало питання про вступ королівства в ЄЕС, виникло Народний рух проти ЄЕС. У 1992 році, коли на референдум було винесено Маастрихтський договір, виникло «Червневе рух», а в 1998 році в зв’язку з референдумом по Амстердамського договору утворилося рух «Нова Європа». Всі датські народні рухи об’єднує те, що вони виступають або взагалі проти участі країни в ЄС, або проти розвитку інтеграції. На виборах 2004 року датським противникам ЄС вдалося провести чотирьох депутатів до Європейського парламенту. У 2006 році виникло Народний рух за справедливість і добробут.

У Данії проявляє себе дуже багато так званих автономістських об’єднань (діяльність подібних рухів зазвичай призводить до утворення свого роду «держав у державі»), відомих під загальною назвою BZ. Такі угруповання створюються в основному молоддю, котра сповідує принципи, відмінні від поглядів більшості громадян. Ця проблема знову вийшла на перший план суспільного життя в зв’язку з подіями навколо так званого «Будинку молоді» в Копенгагені.

З 1982 року в одному з районів Копенгагена існувала велика колонія скваттеров, що отримала назву «Будинок молоді». У 2000 році цю будівлю, яке лишилось у власності муніципалітету, було продано приватному власнику. Перша спроба звільнення будинку від самовільних загарбників була запланована ще на кінець 2006 року, але тоді противники закриття «Дома» влаштували зіткнення з поліцією і перешкодили здійсненню цього задуму.

Коли в березні 2007 року влада все ж прийняли заходи по виселенню скваттеров, вони зіткнулися із запеклим опором, причому датським Скватер допомагали їхні однодумці з інших країн Європи, в тому числі з Франції, ФРН, Польщі та Литви. Після придушення акцій протесту будівлю все-таки було знесено. Про серйозність конфлікту говорить той факт, що для встановлення контролю над «Будинком молоді» знадобилося десантування спецпідрозділу з вертольотів. В знак протесту проти знесення будівлі в ряді країн Європи пройшли демонстрації.

У жовтні 2007 року в Копенгагені молодь знову протестувала проти ліквідації «Дома», причому в ході зіткнень протестуючих з правоохоронцями останніми був застосований сльозогінний газ, а число заарештованих склало понад 400 осіб. Крім власне протесту представники неформальних об’єднань планували захоплення нової будівлі для відродження «Будинку молоді», однак цей задум був зірваний поліцією. Для участі в підготовку захоплення в Данію з-за кордону прибуло значне число неформалів, які дізналися про акцію з Інтернету. Її ініціатори стверджували, що рішення влаштувати захоплення виникло під враженням від масових дій антиглобалістів під час саміту «Великої вісімки» в Хайлігендаммі (ФРН).

Незважаючи на провал, акція сприймається мережевими структурами як важливий етап на шляху зміни природи цього конфлікту і відносин між владою і неформальними об’єднаннями. Маючи намір захопити нову житлоплощу під політичними гаслами, автономісти хотіли сприяти переходу ситуації з площини кримінального та адміністративного права, де вони чітко кваліфікуються як порушники закону (тобто злочинці, свідомо небезпечні елементи), в сферу публічної політики, де вже не можна буде однозначно представити зіткнення як протистояння «хороших» поліцейських і поганих “неформалів”.

Як і «Будинок молоді», культовим центром автономістів і їх однодумців є «вільне місто Христианія», що виник в Копенгагені в 1971 році і також населений представниками різних неформальних груп. Паралельно з подіями березня 2007 у «Будинку молоді» були відзначені масові заворушення і в районах, прилеглих до «Христианії».

Датська народна партія активно виступає за ліквідацію колонії неформалів в «Христианії», і ряд експертів вважає, що після руйнування першого важливого осередку автономістів подібний розвиток подій цілком ймовірно, оскільки наявність в столиці «держави загального добробуту» центру тяжіння людей, які не беруть цінності суспільства масового споживання, за визначенням є джерелом напруженості.

«Христианія» викликає у жителів Данії суперечливу реакцію: є як значне число співчуваючих неформалам, так і безліч їхніх супротивників. Особливе роздратування у прихильників традиційних цінностей викликає продаж в колонії скваттеров легких наркотиків, на яку влада досі практично закривають очі, хоча періодично датська поліція і здійснює проти неї рейди. У 1999 році в однієї з точок продажу конопель на території «вільного міста» стався вибух, а кілька днів по тому вибуховий пристрій був знешкоджений вже в самому центрі хрістіанійской наркоторгівлі.

Посилання на основну публікацію