Незалежна Естонія

19 травня 1919 Установчі збори підтвердило установа незалежної Естонської Республіки. За конституцією 1919 встановлювалася парламентська республіка. 2 лютого 1920 року РРФСР підписала з нею Тартуський мирний договір, «добровільно і на вічні часи» відмовившись від суверенних прав на територію Естонії. 1 грудня 1924 року комуністи спробували вчинити переворот в Талліні, але були розгромлені.

Влада незалежної республіки культивували націоналізм, прагнучи зміцнити етнічне і державне самосвідомість естонців. Світова економічна криза стала випробуванням не тільки для естонської економіки, а й для політичної системи. У країні посилилися праві елементи, що симпатизували фашистської Італії та нацистської Німеччини і планували створити в Естонії авторитарний режим (рух ветеранів – «вапсов»). У цих умовах прем’єр-міністр К. П’яте вирішив боротися з подібною загрозою авторитарними методами: в березні 1934 був розпущений парламент і заборонена діяльність всіх партій, крім правлячої. Була пригнічена і ліберальна опозиція на чолі з колишнім прем’єр-міністром Я. Тиніссон. У 1937 році декретом була введена нова авторитарна конституція.

У серпні 1939 року (відповідно до пакту Молотова – Ріббентропа) Естонія була віднесена до сфери впливу СРСР. Відповідно до радянсько-естонським Пактом про взаємодопомогу від 28 вересня 1939 року на території Естонії були створені радянські військові бази. 17 червня 1940 після пред’явлення ультиматуму до Естонії був введений додатковий контингент Червоної Армії. Після безальтернативних виборів в липні 1940 року була утворена Естонська РСР. 6 серпня 1940 року вона була включена до складу СРСР. У липні 1941 року Естонія була окупована німецькими військами, а в листопаді 1944 року вона знову була зайнята Червоною Армією. США і Великобританія офіційно не визнали законним включення Естонії до складу СРСР.

Посилання на основну публікацію