Неолітичні храми Гебеклі-Тепе

Гебеклі-Тепе (в перекладі з турецької «Пузата пагорб», відомий також як «Пупковий пагорб», або «Пупкова гора») – це храмовий комплекс, розташований в п’ятнадцяти кілометрах на північний схід від міста Шанлиурфа і в двох з половиною кілометри від села Оренджік на південному сході Туреччини. Він є одним з найдавніших мегалітичних споруд в світі. Вік цього архітектурного пам’ятника становить не менше дванадцяти тисяч років. Орієнтовно його народження датується щонайменше IX тисячоліттям до н. е.

Гебеклі-Тепе – це близько двадцяти споруд круглої форми (концентричних кіл), поверхня колон яких покрита рельєфами.
Цікаво, що даний комплекс був спеціально засипаний піском в VIII тисячолітті до н. е. Довгий час (дев’ять з половиною тисяч років) він був прихований під пагорбом Гебеклі-Тепе висотою близько п’ятнадцяти метрів і діаметром близько трьохсот метрів. Археологічні знахідки в Гебеклі-Тепе і Невали-Чорі кардинально змінили уявлення про ранньому неоліту Близького Сходу і Євразії в цілому.

Про Гебеклі-Тепе археологам було відомо ще на початку 1960-х років, однак його справжню значимість довго не могли з’ясувати. Американський археолог Петер Бенедикт припускав, що під ним розташований цвинтар візантійської епохи. З 1994 року розкопки і дослідження тут проводилися стамбульським відділенням Німецького археологічного інституту у співпраці з музеєм Шанлиурфа під керівництвом Клауса Шмідта. Шмідт вже з вигляду каменів, знайдених на поверхні, зробив висновок, що це місце – стоянка періоду кам’яного віку. Задовго до початку робіт пагорб активно використовувався місцевими землеробами, які витягали заважають їм кам’яні блоки і складали їх у купи або ж засипали землею. Археологи встановили, що даний пагорб не міг утворитися природним шляхом, і незабаром серед каменів виявили підтвердження цьому – Т-образні колони з численними слідами стесані малюнків.

Сьогодні храми Гебеклі-Тепе – це найдавніші культові споруди. Їх будівництво тривало кілька тисячоліть.
Археологічний комплекс складається з трьох основних шарів, які археологи відносять до епохи неоліту. У найстарішому третьому шарі знайдені монолітні триметрові колони, сполучені мурами з необробленого каменю у вигляді округлої або овальної споруди. Подібні колони були встановлені і в центрі споруди. Підлоги тут були з обпаленої вапняку, а вздовж стін були викарбувані низькі кам’яні лави. Крім того, в святилище встановлювали скульптури лисиць і кабанів. Всього розкрито чотири таких споруди, кожне діаметром від десяти до тридцяти метрів. За даними проведених тут геофізичних досліджень, в надрах горба існує ще шістнадцять таких споруд. Камінь добували неподалік, виламуючи його за допомогою кам’яних клинів. У каменоломнях виявлено кілька незакінчених колон, довжина яких сягає дев’яти метрів.

Другий шар відповідає періоду 7500-6000 років до н. е. У цей час над засипаними землею найдавнішими спорудами були побудовані чотирикутні зали з підлогою з полірованого вапняку. Верхні шари сильно пошкоджені через вивітрювання і активного землеробства.

На колонах храмів вирізані тварини та абстрактні піктограми. Ці знаки не можуть бути системою листи, але при цьому відображають загальновживані сакральні символи тієї культури, відомі іншим неолітичним культурам. Серед легко пізнаваних зображень – бики, леви, кабани, газелі, лисиці, змії, павукоподібні, комахи, птахи (найчастіше водоплавні і грифи). Зображення грифів пов’язують з похоронної особливістю місцевого культу; передбачається, що померлих хіба не ховали, а залишали на поталу цим птахам (пізніше це було прийнято у вогнян), а голови небіжчиків відокремлювали від тулуба і зберігали як символи культу предків. Зображень людини представлено небагато, серед них є малюнок обезголовленого тіла, яке оточили грифи. На Т-образних колонах можна побачити також зображення рук, можливо, символізують людей.

У храмах виявлено безліч крем’яних артефактів (переважно це наконечники стріл і скребла), а також кістки різних тварин. Передбачається, що храмовий комплекс був об’єктом і метою паломництва для людей, які жили за сто і більше кілометрів. Тут відбувалися ритуальні фієсти і, можливо, навіть жертвопринесення. При храмі постійно жили кілька служителів культу.

Всі висновки щодо храмового комплексу Гебеклі-Тепе поки носять виключно попередній характер, так як розкопки ведуться лише на обмеженій ділянці (п’ять відсотків) його території. Археологи вважають, що вивчення цього місця буде тривати ще не менше п’ятдесяти років.

Так як комплекс виник ще до неолітичної революції походження в даному регіоні землеробства і скотарства слід, мабуть, віднести до періоду після 9000 року до н. е. У той же час створення такого грандіозного споруди вимагало серйозних зусиль великої кількості людей, а також певної соціальної організації. Для мезоліту це абсолютно нехарактерно.
За приблизними оцінками сучасних дослідників для виготовлення та доставки колон масою десять – двадцять тонн від каменоломні до місця будівництва, тобто на відстані до п’ятисот метрів, при відсутності тяглової сили тварин були потрібні зусилля п’ятисот чоловік. Насправді деякі колони важать і п’ятдесят тонн, тому людей потрібно було ще більше. Є думки, що на таких роботах використовували рабську працю, а це також не характерно для тодішніх спільнот збирачів і мисливців. Подібні роботи вимагали планомірних зусиль і наявності певної соціальної ієрархії, в якій багато людей підпорядковувалися одному військовому або релігійному лідерові, і він потім мав контролювати проведення ритуалів. У такому випадку саме існування храмового комплексу в таку далеку історичну епоху говорить про соціальне розшарування в дуже ранній період розвитку неолітичної культури.
На початку VIII тисячоліття до н. е. храмовий комплекс Гебеклі-Тепе втратив своє початкове значення. Але при цьому він не був просто забутий і покинутий, щоб з часом зруйнуватися через природного процесу вивітрювання. Він був спеціально засипаний трьомастами – п’ятьмастами кубометрами землі. Ким і чому це було зроблено, до сих пір не з’ясовано. Можна тільки припустити, що після своєрідної «комуністичної» революції в сусідньому неолітичному селищі Чайоню населення таким чином «поховало» свої колишні вірування і ідеологію.
З точки зору вчених Іванова і Гамкрелідзе (вірменська гіпотеза), Вірменське нагір’я було батьківщиною всіх ранніх індоєвропейських народів. До цієї точки зору досить близька і анатолійська гіпотеза, яка центром іррадіації індоєвропейських мов вважає захід Анатолії.

У 2010 році з місця археологічних розкопок була вкрадена стела з рельєфами голови людини у верхній частині і тваринного в нижній. Після цього випадку вхід сторонніх на місце розкопок обмежили.
Загадкою досі залишається і вік даної споруди. Суперечки ведуться саме навколо цифри дванадцять тисяч років. Тобто майстри, які побудували храми Гебеклі-Тепе, не знали ні листи, ні колеса, ні гончарної справи, ні тим більше землеробства. Єдиний промисел, яким вони володіли, було полювання. Так як же ця слабо організована напівкочовими громада змогла спорудити щось таке масштабне? На жаль, на це питання поки ніхто відповіді не отримав.

Посилання на основну публікацію