Наука і культура Пакистану

Розвиток науки планується урядовим Комітетом з науки і техніки. Державна Рада наукових і технічних досліджень займається проблемами впровадження досягнень науки в господарську практику. Фінансову допомогу від держави отримують громадські асоціації та товариства – Пакистанська асоціація розвитку науки, Пакистанська академія наук та ін.

Пріоритетне значення для наукових досліджень мають сільськогосподарські науки, біологія, медицина, геологія, окремі галузі хімії та фізики. П. домігся певних успіхів в космічних дослідженнях, атомній енергетиці та військово-технічній сфері. Активно діє Комітет з вивчення верхніх шарів атмосфери і космічного простору (СУПАРКО). У січні 2003 здійснено запуск супутника зв’язку «Паксат-1».
У віданні урядової Комісії з атомної енергії в Ісламабаді знаходиться створений з по-мошью США Інститут ядерної науки і техніки (має дослідницький ядерний реактор). Військова програма в ядерної та ракетної областях проводилася Дослідницької лабораторією в Кахута (поблизу Ісламабада) і Пакистанської корпорацією атомних досліджень. У 2001 об’єднані в Ядерний оборонний комплекс.

У травні 1998 П. слідом за Індією провів серію підземних випробувань ядерної зброї. Оголошено мораторій на подальші випробування. Разом з тим продовжується робота по вдосконаленню засобів доставки ядерної зброї за допомогою ракет. У П. є тактичні та балістичні ракети, що працюють на рідкому і твердому паливі. У 2003 пройшли успішні випробування ракети «Гхор» дальністю до 1500 км.

Головними центрами освіти, науки і культури є найбільші університети, серед них – найстаріший, заснований в 1882 Пенджабський університет в Лахорі, Університет Каїди-і-Азама в Ісламабаді, Карачинський університет, Синдська університет в Джамшоро, Пешаварскій університет та ін. Велика увага в університетах приділяється економічним, соціально-політичним і релігійно-гуманітарних знань. В Ісламабаді функціонує побудований за допомогою Саудівської Аравії Міжнародний ісламський університет. Ісламознавчої факультети існують у більшості вищих навчальних закладів.

З утворенням і гуманітарною наукою тісно стикається сфера культури. Найбільш розвинена література. Серед класиків – видатний поет і філософ Мухаммад Ікбал (1877-1938), який писав на урду та перською, а також Джош Маліхабаді (1938-82) і Фаїз Ахмад Фаїз (1911-84). Значний внесок у розвиток літератури на урду та мовами синдхі, пенджа-бі, пушту, балучі внесли такі автори, як А.Н. Касмі, С.Х. Манто, А.А. Матін, Ш.М. Аяз, М. Ніязі, Ф. За-ман, А. Хаттак, А. Джамалдінов та ін.

Образотворче мистецтво користується значним суспільним увагою. Найбільш відомі художники – представники школи традиціоналістів Абдур Рахман Чугтай (1897-1975) і модерністів – Садекяін (1930-86). До великих художників різних стилів належать також А. Бахши, Ш. Ахмед, Ш. Алі та ін.

Музична культура відрізняється своєрідністю. Інструментальна класична музика не знаходить поширення. Популярна народна і професійна музика усної традиції.

Є багато пам’яток архітектури різних епох. Більшість з них належить епохам Делійського султанату та місцевих династій Пенджабу і Сінда (13-15 ст.) І імперії Великих Моголів (16- 18 ст.). Найбільш примітні Лахорський форт, усипальниця Джехангира і сади Шалімар в Лахорі, мечеть Шах-Джехана в Татт (Сінд), мавзолей Рукн-і-Алам в Мултані, мавзолей Лала Каландара в Сехва-ні (Сінд). Помітною пам’яткою є мавзолей М.А. Джини в Карачі.

Серед музеїв виділяються Національний в Ісламабаді, Лахорський і Пешаварскій музеї, засновані в кін. 19 – поч. 20 ст., Карачинський (з 1950). Налічується св. 5 тис. Бібліотек, більшість при навчальних закладах. Найбільшими загальнодоступними бібліотеками є пенджабських публічна в Лахорі, ім. Ліакат Алі Хана в Карачі, Національна в Ісламабаді. У столиці країни розташовується Національний архів.

Преса багата і різноманітна. Найбільші газети англійською – «Доон» (Карачі), «Ньюс» (Ісламабад), «Нейшн» (Лахор), «Фронтієр пост» (Пешавар). Найбільш масова газета на урду – «Джанг». Впливова газета «Нава-й ВАКТА». Більшість книг виходять на урду та синдхі.

Величезною популярністю користується кіно. Щорічно випускається більше 100 художніх фільмів на місцевих мовах та імпортуються 60-80 фільмів.

Театральне мистецтво майже не розвинене. Драматичні спектаклі ставляться в основному за замовленням телебачення.

Посилання на основну публікацію