Наука і культура Франції

Франція – одна з провідних світових наукових держав. Загальнонаціональні витрати на НДДКР 30545 млн євро, або 2,14% ВВП (4-е місце в світі) (2001). У науці зайнято 314,5 тис. Осіб, 48,9% з них – професорсько-викладацький склад університетів, яких під Ф. близько 20 (в т.ч. найстаріші в Європі Паризький – Сорбонна і університет у Монпельє, засновані відповідно в 13 і 15 ст.). Безпосередньо науковими дослідженнями та дослідно-конструкторськими розробками займаються 160 тис.чол. (75% в приватнопідприємницьку секторі). Вони зосереджені на різних науково-дослідних і впроваджувальних фірмах, в лабораторіях і технічних центрах (на 2000 таких було 5373). Частка держави у фінансуванні наукової діяльності складала 21,7% (2001); одержувані кошти направлялися в основному на фундаментальні дослідження, а також у такі галузі, як ядерна енергетика, різні космічні програми, виробництво озброєнь, транспорт і зв’язок. Підприємницький сектор зосереджує зусилля в прикладних дослідженнях, переважно в електроніці, загальному машинобудуванні, автомобілебудуванні, хімічній промисловості. На ці галузі припадало 46,7% виданих резидентам патентів. Однак, незважаючи на чималий обсяг коштів, що направляються на НДДКР, французька наукова думка в технічній галузі відстає від основних зарубіжних конкурентів. З 160,0 тис. Патентів, зареєстрованих у Ф. в 2001, резиденти отримали тільки 21,6 тис. (13,5%); баланс з торгівлі патентами і ліцензіями стійко від’ємний. Світові імена належать французам насамперед у суспільних науках: в соціології Ф.Дюркгейм, К.Леви-Стросс, М.Фуко, А.Турен, в історії – Ф.Бродель.

Навряд чи існує інша країна, що зробила в останні 3-4 століття на західну і світову культуру настільки ж потужний вплив, як Ф. Замки на Луарі, парки і палаци Версаля, картини старих майстрів від Клуе до Пуссена, Греза, Шардена, романтиків Делакруа і Курбе, імпресіоністів, музичні творіння Берліоза і Равеля – шедеври світового рівня. Париж чи не з часів Людовика XIV вважається культурною столицею світу. У 20 в. ця традиція була продовжена. Тут у міжвоєнні і повоєнні роки жили і творили художники з усього світу – іспанці Пікассо і Далі, італієць Модільяні і голландець Мондріан, французи Марке, Сіньяк, Леже, які представляли разом чи не всі численні напрямки сучасного живопису; Ф. – батьківщина сучасного абстракціонізму і поряд з США – оп-арту і поп-арту.
Французька література, перша письмова пам’ятка якої відноситься до 842, завжди була одним з найбільш великих явищ у світовій літературі. Середньовічну традицію літературної творчості («Пісня про Роланда», творіння трубадурів і труверів, міські фабліо, вірші Ф.Війона) продовжували в 16 в. поети Плеяди, Рабле і Монтень, в 17 в. – Расін, Корнель, Мольєр, Лафонтен, в 18 в. – Вольтер, Бомарше, енциклопедисти. У 19 ст. французьку літературу прикрашали такі великі імена, як Гюго і Бальзак, Стендаль і Флобер, Золя і Мопассан, на поч. 20 в. – М.Пруста. Під Ф. в міжвоєнні роки зародилося літературно-філософське протягом екзистенціалізм – філософія існування (Ж.-П. Сартр, А. Камю, Сімона де Бовуар). У повоєнний час блискучими зразками критичного реалізму стали «сімейні» та історичні романи Ф. Еріа, Е.Базена, М.Дрюона. Творцями напряму «новий роман» з’явилися А.Роб-Гріє і Наталі Саррот. Загальновідомі імена А.Моруа, М.Еме, Б.Віана. Письменники А.Жід, Ф.Моріак, Сен-Жон Перс – лауреати Нобелівської премії з літератури.

У світі дуже популярна французька кінематографія. У роботах режисерів М.Карні, К.Крістіан-Жака, Р.Клера, Р.Вадіма знімалися такі зірки, як Ж.Габен, Ж.Філіп, Бурвіль, Фернандель, Л.де фю-нес, Б.Бардо. Французький кінематограф відомий насамперед іменами Л.Бессона, П.Рішар, Ж.Депард’є, Анні Жирардо. Невмирущу традицію французького шансону після 2-ї світової війни продовжили Едіт Піаф, Ів Монтан, Ш.Азнавур, Деліла, Ж.Брель, Брассанс, С.Адамо, Мірей Матьє та ін.

Посилання на основну публікацію