Наука і культура Чехії

Чехія – країна багатьох наукових і культурних традицій, що внесла великий внесок у світову науку, літературу, музику і живопис. Введене вже в кін. 1 в. обов’язкову початкову освіту перетворило Ч. в країну загальної грамотності. Заснований в 134 перший у Центральній Європі Празький університет став провідним науковим центром в Європі. Перша чеська Академія наук – Чеське королівське товариство – була заснована в 174. У 190 відкрилася чеська Академія наук і мистецтв, продовжувачем славних традицій якої є нинішня чеська Академія наук, створена в 1952 з ініціативи відомого чеського історика З. Неєдли. В історію світової науки увійшли імена істориків Ф. Палацького і П. Шафарика, лінгвістів Й. Добровського, І. Юнгмана, Я. Коллара, засновника сучасної педагогіки Я.А. Коменського, біолога Я.Е. Пуркіньє, «чеського Едісона» Ф. Кржіжіка. Міжнародним визнанням досягнень чеської науки стало присудження в 1959 Я. Гейровского Нобелівської премії з хімії за відкриття полярографічного методу аналізу. Світову популярність здобули такі вчені, як О. Віхтерле (відкриття штучних контактних лінз), В. Лауфберг (винахід спаціоелектрокардіографа).

Конституція гарантує всім громадянам право на освіту, яке доступне безкоштовно для кожного громадянина країни. У 24 вищих навчальних закладах навчаються 174 тис. Студентів. Професорсько-викладацький склад налічує 12,7 тис. Викладачів, 4203 з них мають кандидатські і докторські ступені.
Практично в кожному населеному пункті є об’єкти культурного призначення. У країні діють понад 6 тис. Громадських бібліотек, книжковий фонд яких налічує 40 млн томів, число зареєстрованих читачів – 1,3 млн чол. Найстарша бібліотека Національного музею в Празі, заснована в 11, розташовує книжковим фондом понад 4 млн томів.

Давні традиції має музейне мистецтво. У країні 325 музеїв і 49 художніх галерей (Національна картинна галерея в Празі, заснована в 1796, Моравська галерея в Брно, Алшова галерея в Глибока над Влтавою та ін.), В яких представлені зібрання творів старих і нових чеських майстрів: основоположника чеської національної школи живопису Й. Манеса, К. Пуркіне, Й. Навратіла, Я. Чермака, В. Брожика, А. Мухи, А. Славічека, Е. Філ-ли, О. Кубіна, В. Шпали, Й. Колларжа.

Глибокий слід у національній та світовій культурі залишили класики чеської літератури А. Ірасек, Б. Нємцова, С. Чех, Я. Неруда, Я. Врхліцкій, К.Г. Маха. У світову літературу 20 ст. увійшли твори К. Чапека, Я. Гашека, В. Ванчури, І. Ольбрахта, Б. Грабала, О. Павла, М. Кундери. Чеська земля дала світові прекрасних поетів: П. ??Безруча, Й.В. Сла-грудні, М. Флоріан, В. Незвал, С.К. Нейман, Ф. Галас, Ф. Грубін. Поет Я. Сейферт став першим чеським лауреатом Нобелівської премії з літератури за 194.

У світову музичну культуру увійшли імена чеських композиторів – Б. Сметани, А. Дворжака, З. Фібіха, Л. Яначка, Й. Сука. У Празі з 1946 в травні проходить міжнародний музичний фестиваль «Празька весна», який завжди відкривається симфонічним циклом Б. Сметани «Моя батьківщина».

Значну роль у культурному житті чеського народу традиційно займає театральне мистецтво. У країні діють 4 державні і 27 приватних театрів, серед них Національний театр, побудований в 13 на народні пожертвування і став символом національного відродження, драматичні театри: Тилу, На Виноградах, За браной, Чіногерні клуб, На Забрадлі, на сцені якого були поставлені перші театральні п’єси В. Гавела, театри малих форм Семафор, Латерна Магіка.

Міжнародного визнання домоглася і чеська кінематографія, насамперед режисери т.зв. нової хвилі: М. Форман, В. Хітілова, І. Менцеля, фільм якого «Потяги під суворим наглядом» за сценарієм Б. Грабала в 1967 отримав премію «Оскар» Американської академії кіномистецтв, в 1997 премію «Оскар» отримав фільм молодого режисера Я . Сверака за сценарієм З. Сверака «Коля».

Ч. – країна неповторної унікальної архітектури, в якій представлені всі європейські історичні стилі – готика, чеське бароко, неокласицизм, ренесанс, ампір, модерн, кубізм і конструктивізм. У країні більше 1497 замків та інших історичних пам’яток, 11 міст і пам’яток включені до фонду Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Посилання на основну публікацію