Наслідки іміграції в США

Описаний процес урбанізації і виникли йому економічні та соціальні зміни наклали незгладимий відбиток – та що там, просто змінили обличчя Америки. Перемінилася сама структура життя. Як завжди, в цьому були присутні свої плюси і мінуси. З одного боку, якість життя, безсумнівно, підвищилося. Сполучені Штати перетворилися на провідну індустріальну державу, постійно нарощує своє національне багатство. Досить сказати, що дохід на душу населення (так само як і випуск продукції на душу населення) щорічно збільшувався на 2%. Вчорашні «предмети розкоші» зробилися звичайним явищем американського життя. Державне утворення стало загальнодоступним; тривалість життя зросла; удосконалення в транспортній системі полегшили переміщення по країні, а нові види комунікацій дозволяли американцям тримати зв’язок один з одним. Новим іммігрантам тепер легше було реалізовувати свої мрії: від покоління до покоління діти (принаймні, в працюючих сім’ях) жили краще своїх батьків.
Але з іншого боку, поліпшення відбувалися далеко не у всіх сферах життя. Багатство і раніше концентрувалося в руках небагатьох. У 1890 році 10% населення – найбагатші люди Америки – контролювали 75% всього надбання. Високопоставлені аристократичні родини не тільки не приховували багатства, але зухвало хизувалися непомірними витратами. Тим часом економіку продовжували стрясати періодичні кризи. Як і раніше, підприємства розорялися; в часи депресій від 10 до 25% трудящих американців опинялися на вулиці. У періоди економічного підйому робочі піддавалися все більшій експлуатації, з кожним роком ризик виробничого травматизму збільшувався. Перед лицем економічних труднощів робочі відчували себе незахищеними, оскільки в разі чого могли розраховувати лише на випадкову допомогу приватних благодійних товариств. Навіть ті, хто був забезпечений роботою, з жахом відзначали, що зростання зарплати ніяк не встигає за летить вгору вартістю життя. Робітники працювали шість днів на тиждень – по десять годин на день при ставці 20-30 центів на годину – і при цьому ледь-ледь зводили кінці з кінцями. А зовнішні обставини – корупція в уряді, тенденція до укрупнення бізнесу, погіршення екології – лише посилювали економічну нестабільність в країні.
Поки вся влада концентрувалася в руках правлячої верхівки, важко було очікувати, що в суспільстві знайдеться сила, здатна приборкати дикі ринкові механізми. Особливо сумні перспективи вимальовувалися у міської бідноти: в найближчому майбутньому їм навряд чи доводилося розраховувати на поліпшення умов життя. Крім звичайних поневірянь і злиднів виникали і нові специфічні проблеми. Строката суміш різних культур таїла в собі загрозу соціальної згуртованості; а пасивність і безвідповідальність політичних лідерів лише додавали масла у вогонь, бо складалося враження, що вся керівна команда розбіглася і кинула державний корабель на милість хвиль. Попереднє сторіччя завершилося в обстановці сум’яття і хаосу. Політичний опозиціонер Ігнатіус Донеллі з Міннесоти в 1892 році заявив, звертаючись до публіки: «… Ми зустрічаємося в оточенні нації, доведеної до крайньої міри морального, політичного і матеріального розкладання». Нове століття ознаменувався прагненням до порядку і стабільності, активісти цього руху мали намір докорінно перебудувати життя в Америці.

Посилання на основну публікацію