1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Населення земної кулі і його динаміка

Населення земної кулі і його динаміка

За тисячолітню історію людства спостерігалося неодноразове скорочення і зростання чисельності населення Землі. Вчені встановили, що в минулому причини зростання і скорочення населення були пов’язані з матеріальними та санітарно-гігієнічними умовами. Періодичний голод-другий фактор, що впливав на динаміку населення Землі. Відомі випадки, коли від холери і чуми гинули сотні тисяч людей.

Епідемія холери і чуми мала місце в 200-400; 1200-1300; 1600- 1650 рр. н.е. Природно, що випадки масової загибелі людей негативно позначалися на прирості населення. Наприклад, протягом 1300-1400 рр. від епідемії чорної віспи загинула чверть населення Землі.

Нескінченні війни також негативно позначилися на чисельності населення Землі. Війни XVIII століття забрали 5,2 млн. Людських життів, в XIX столітті – 5,5 млн., А XX століття обернувся втратою 50 млн. Людських життів.

Протягом XIX століття демографічні зміни носили плавний характер. В подальшому спостерігалися активні демографічні зміни. Причиною тому послужило поліпшення матеріальних і санітарно-гігієнічними чеських умов. Свою лепту внесло й зміна сімейних відносин.

За даними вчених, демографічний перехідний період складається з 4 етапів:

1 етап – характеризується високою народжуваністю і різким спадом смертності, що забезпечує найбільший приріст населення.

2 етап багатодітні сім’ї поступаються місцем невеликим сім’ям. Народжуваність зменшується, при цьому смертність переважає. В результаті скорочується природний приріст.

3 етап – в складі населення домінують люди похилого віку. Народжуваність поступово знижується, на тлі якої зростає смертність. В результаті чисельність населення зростає або дуже повільно, або скорочується. Цей процес називається в науці депопуляцією.

4 е т а п – народжуваність і смертність зрівнюються. Природний приріст населення припиняється.

Перехідний демографічний період спостерігався в Європі в XVIII столітті, коли коефіцієнт природного приросту становив 20-30 проміле. По суті, це нагадувало демографічний вибух, так як коефіцієнт приросту населення за короткий час (10-20 років) збільшився в 2-3 рази. Вже згадана ситуація тривала в Європі 100-150 років. Після цього Європа стала переживати третій демографічний перехідний етап. У цей період в Німеччині, Австрії, Бельгії, Італії, Данії, Угорщини та Нідерландах смертність перевищила народжуваність.

В даний час розвинені країни світу переживають спад приросту населення.

Переважна більшість країн, що розвиваються переживають перший демографічний етап, в той час як США, Японія, Канада, Австралія -другий демографічний етап у своєму розвитку. Китай і ряд інших країн на порозі вступу в другій демографічний етап.

За останні 60 років населення Землі збільшилося в середньому в 2,6 рази, причому в Азії – в 2,9 рази, а в Африці – в 4,5 рази, в той час як в Європі цей показник виріс в 1,3 рази. В останні роки середній щорічний приріст чисельності населення світу склав 90 млн. Чоловік. Більш високими темпами зростає чисельність населення в Африці, Центральній і Південній Азії, а також в Центральній Америці. У той же самий час, чисельність населення Європи зростає дуже повільно або балансує на межі нуля.

Динаміка населення відрізняється від країни до країни і має безпосереднє відношення до рівня розвитку держави. Аналіз динаміки чисельності населення в 25 розвинених країнах світу за 1985-2013 рр. призводить до наступних висновків:

– чотири найбільших за чисельністю населення держави (Китай, Індія, США, Індонезія) збережуть свої позиції аж до 2025 року;

– різниця в чисельності населення між першими 25-ма державами поступово скорочується. Наприклад, в 2013 році різниця між найбільш населеною країною та 25-ою країною за чисельністю населення скоротилася з 28 до 25 разів;

– більша частина самих населених держав зосереджена в Азії. У 1985 році їх налічувалося 11, ав 2013-12. У Європі в 1985 році було 6 великих держав за чисельністю населення, а в 2013 – 5. На частку Америки (на ті ж дати) припадає по 3 держави з високою чисельністю населення, а в Африці 3 і 4 відповідно. В окрему групу країн входить Росія і Туреччина.

Найвища народжуваність в світі зафіксована на Африканському континенті, в Центральній Америці, а також Південної та Південно-Східної Азії.

Великий вплив на динаміку населення надає дитяча смертність. У 2003 році в світі померло 8 331 тис. Дітей у віці до одного року, з них – 1 310 тис. Дітей в Індії; 708 тис. – в Китаї.

В даний час в Пакистані, Бангладеш, Індонезія, КНДР, Бразилії, Нігерії та Ефіопії щорічно вмирає 200-500 тис. Дітей у віці до одного року. Коефіцієнт дитячої смертності: в Афганістані, Анголі, Буркіна-Фасо, Бурунді, ДРК, Малі, Мозамбіку, Нігері, Нігерії, Руанді, Сьєрра-Леоне, Чаді – 200; а в 32 країнах світу – від 100 до 200 проміле.

Між дитячою смертністю і рівнем соціально-економічного розвитку існує зворотний зв’язок. У розвинених країнах коефіцієнт дитячої смертності коливається від 3 (Швейцарія) до 8 (США) проміле. Навпаки, в відсталих країнах цей коефіцієнт сягає 100, а в окремих державах – 200 і більше (Нігерія – 240; Сьєрра-Леоне – 250) проміле.

Низька народжуваність зареєстрована в Північній Америці, Східній Азії, Австралії і Океанії.

Високий коефіцієнт смертності спостерігається в Африці і Європі, Центральній і Південній Азії. Високий природний приріст характерний для Африки, Центральної Америки, Південно-Західної, Центральної та Південної Азії.

Різниця між народжуваністю і смертністю в Європі близько нуля, а в Росії – мінус 2-3 проміле. Якщо відняти від цього приплив населення з боку, то негативний коефіцієнт приросту населення в Росії був би значно нижчий.

Середня тривалість життя населення за даними на 2012 рік дорівнює 67 рокам. У розвинених країнах: Японія, Швеція, Швейцарія та ін. (Всього 29 держав) середня тривалість життя становить 78-83 року, в відсталих країнах (більше 80-ти держав) – не перевищує 39-59 років.

Найвища тривалість життя відзначена в Японії (83 роки), в Швеції, Швейцарії та Ісландії – 81 рік; в Австралії, Канаді, Австрії, Ізраїлі, Норвегії та Франції – 79 років. Найнижча тривалість життя відзначена в ЦАР, Замбії, Малаві, Мозамбіку, Сьєрра-Леоне, Зімбабве – від 37 до 43 років.

За історичними даними, середня тривалість життя в Стародавньому Римі та Стародавній Греції не перевищувала 25 років, в Середні століття вона становила 30 років. Це не означає, що в ті часи все вмирали дуже рано. Ті ж історичні відомості вказують на те, що Юлій Цезар прожив 60 років, а Платон – 81 рік.

Звертає на себе увагу той факт, що середня тривалість життя помітно відрізняється від регіону до регіону. Наприклад, середня тривалість життя європейця в 1950 році на 27 років перевищувала середню тривалість життя африканця. Середня тривалість життя людини зросла за минулі 63 роки на 19, причому в Азії до 27 років, в Африці до 30 років, а в Європі до 15 років. Незважаючи на згладжування показників смертності і народжуваності, а також тривалості життя залишається відчутною різниця в середній тривалості життя між чоловіком і жінкою.

ПОДІЛИТИСЯ: