Населення Монголії

Середня щільність населення – менше 2 чол. на 1км2; в Улан-Баторі 162 чол. на 1 км2. Більше 50% населення досі проживають в юртах.

Частка міського населення, за даними 2003, становить 56%. Серед внутрішніх мігрантів більше чоловіків. Мігрують в основному в Улан-Батор і центральні родючі райони країни. У 2003 населення Улан-Батора – св. 1/3 населення М. У 2002 в столиці з різних регіонів переселилися 23778 чол .; з Улан-Батора в сільську місцевість переїхали 600 чол. Всього в 1998-2002 в Улан-Батор переїхало 95,4 тис. Чол. В Улан-Баторі, а також в центрах Орхонский, Дархан-Ульск, Східного і Хуб-сугульского аймаків проживає 40,6% всього населення М. і 71,6% всього міського населення. Процес міграції сільських жителів у міста, особливо в столицю, і обезлюднення окраїнних районів пов’язані зі складною соціально-економічною ситуацією в регіонах.
За неофіційними даними на 2002, число монголів, які виїхали за кордон, становить 300 тис. Чол.

В останні роки в країні намітилася тенденція до збільшення народжуваності. Знизилася загальна смертність. У 2002 материнська смертність скоротилася на 7% порівняно з 1996-2000. У 1963 в М. налічувалося 99,7 тис. Чол. старше 60 років, а в 2000 – 124,3 тис. Вік виходу на пенсію: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років.

Етнічний склад: халха-монголи (81,5%), казахи (4,3%), дербети, Баіт, даріганга, захчіни, буряти, оолди та інші народності. Мови: монгольська, казахський (в Баян-Ульгійском аймаку), діалекти монгольської мови.

Основні релігії: буддизм (ламаїзм), християнство. 70-80% населення М. вважають себе віруючими буддистами. У 2001 в країні налічувалося більше 180 офіційно зареєстрованих релігійних організацій, з них 110 буддійських, 60 християнських та ін.

Посилання на основну публікацію