Населення Китаю

Китай – багатонаціональна держава, на території якої проживає св. 55 національностей. За даними 5-й Всекитайськогоперепису населення (2000), в К. налічувалося 1267400000 китайців (91,6% загальної чисельності населення). Серед етнічних груп найчисленнішими (св. 1 млн чол.) Є національності чжуан, хуей, уйгури, і (іцзу), мяо, маньчжури, тибетці, монголи, туцзя, буї, корейці, дун, яо, бай, хани (Айни) , казахи, дай і чи. Національні меншини, незважаючи на невелику чисельність, проживають на території, що займає близько 50-60% площі країни, в основному у Внутрішній Монголії, на Тибеті, в Синьцзян-Уйгурському, Нінся-Хуейському і Гуансі-Чжуанському автономних районах, а також у провінціях Хейлунцзян , Цзілінь, Ляонін, Ганьсу, Цин-хай, Сичуань, Юньнань, Гуйчжоу, Гуандун, Хунань, Хебей, Хубей і Фуцзянь.

Китайці (хань) мають власний розмовна та письмова мова – китайська, яким користуються як в країні, так і за її межами. Основним засобом усного спілкування в К. є діалекти. Китайська мова складається з семи великих діалектних груп – північнокитайської (пекінський діалект), східно-китайської (шанхайський діалект), центрально-китайської (хунаньській діалект), южнокитайской (гуандунській діалект), південно-східної (фуцзяньській діалект), діалект групи гань (провінція Цзянси) і діалект групи хакка (провінції Гуандун і Фуцзянь). Фонетичні відмінності значні, проте основні труднощі в спілкуванні виникають через розбіжності в лексиці і граматиці. Основним засобом спілкування є письмова китайська мова, що базується на написанні ієрогліфів. Спочатку для всієї країни існував єдиний письмова мова ве-Ньян, заснований на древнекитайском мовою 4 ст. до н.е.-3 в. н.е., потім відбувся перехід до нового літературному мови байхуа, заснованому на діалектах Північного К. 14-16 ст. Після утворення КНР були прийняті єдині норми державного національної мови – путунхуа, основою якого є північні діалекти, стандартним вимовою – пекінська вимова, граматичної нормою – твори сучасного байхуа. Китайська писемність у вигляді ієрогліфів передається не звучання, а значення означуваного слова, що представляє собою зручний комплекс письмових засобів спілкування і є символом лінгвістичного єдності країни. Кількість використовуваних ієрогліфів неухильно зростає. Якщо в першому китайському словнику «Шовень цзецзи» (9 ст.) Налічувалося всього 10 тис. Знаків, в словнику «Кансі цзидянь» (18 ст.) – 45 тис. Знаків, то в сучасному словнику «Чжунвень да цзидянь» – 50 тис . знаків. Проте загальна кількість найбільш уживаних знаків становить близько 7 тис. Для ліквідації неписьменності потрібно засвоїти 1,5 тис. Знаків для селян і 2 тис. Знаків для робітників і службовців, для закінчують початкову школу (6 класів) – 3,5 тис. Знаків. До утворення КНР крім народностей хуей, маньчжурів і ше, які використовували китайську мову, на своєму національною мовою говорили і писали монголи, тибетці, уй- Гури, корейці, казахи, сибо, дай, узбеки, киргизи, татари та росіяни. Після утворення КНР в рамках урядової програми були створені і систематизовані письмові мови для 10 етнічних груп, включаючи чжуан, буї, мяо, дун та ін., Проведена реформа писемності уйгурів, казахів, цзінпо, лаху і тай. Згідно лінгвістичної класифікації, 29 мов відносяться до китайсько-тибетської групі, 17 – до алтайської, 3 – до південноазіатської і 2 – до індоєвропейської.
За чисельністю населення К. займає 1-е місце в світі. За даними 5-й Всекитайської перепису населення 2000, загальна чисельність населення (без Тайваню, Гонконгу і Макао) склала 1267430000 чол. З моменту третього перепису 1982 загальна чисельність населення зросла на 257 660 000 чол., 4-й перепису 1990 – на 113 360 000 чол. За 1990-2000 загальна чисельність населення зросла на 11,66%, щорічний приріст становив 12790000 чол., Або 1,07% на рік.

За 1990-2000 загальна чисельність китайців (ханьців) збільшилася на 116 920 000 чол. (Або на 11,22%), а всіх національних меншин – на 15230000 чол. (Або на 16,7%). Особливо швидкими темпами зростало населення маньчжурів і туцзя. Якщо в 1982 маньчжурів налічувалося всього 4299000 чол., Туцзя – 2832000 чол., То в 2000 – 10680000 і 8028000 чол. відповідно.

За останні 20 років відбулося значне зниження народжуваності з 22,28% в 1982 до 12,86% у 2002. При цьому смертність в ці роки зберігалася практично на тому ж рівні – 6,9% в 1983 і 6,41% в 2002. Основне зниження природного приросту відбувалося в 1990-і рр. за рахунок стрімкого зниження народжуваності з 19,68% у 1991 до 12,86% в 2002. В результаті природний приріст населення К. різко скоротився з 15,68% в 1982 до 6,45% в 2002, а сумарний коефіцієнт народжуваності знизився з 2,2 в 1989 до 1,8 в 1998. Дитяча смертність в К. як і раніше зберігається на рівні країн, що розвиваються – 31 чол. на 1000 новонароджених (1998), хоча вона дещо знизилася (37 чол. в 1989).

К. – країна з переважанням чоловічого населення. За даними перепису 2000, в країні налічувалося 653 550 000 чоловіків (51,63% населення) і 612 280 000 жінок (48,37%). Іншими словами, співвідношення статей у К. становить 106,74 до 100. Триває старіння населення в результаті проведення багаторічної демографічної політики, спрямованої на обмеження народжуваності. Скорочується частка населення у віці 0-14 років – з 33,6% в 1982 до 22,8% у 2000, дещо збільшується частка населення в працездатному віці 15-64 роки – з 61,5 до 70,15% і різко зростає частка літніх людей 65 років і старше – з 4,9 до 6,96%. Як і раніше в К. переважає сільське населення, яке налічує 782 410 000 чол. (2002, 60,9% загальної чисельності населення). Як і раніше частка міського населення порівняно з більшістю країн світу залишається невисокою – 39,1% (2002). Темпи урбанізації в К. в 1980-90-і рр. були досить високими. Якщо в 1980 загальна чисельність міського населення становила всього 191 400 000 чол. (19,4% загальної чисельності населення), в 1990 – 301 900 000 чол. (26,4%), то в 2000 – вже 459 060 000 чол. (36,2%). Відбувається неухильне, хоча і повільний, зростання середньої тривалості життя в країні – з 67,9 року в 1985 до 71,4 року у 2000. При цьому вік виходу на пенсію для робітників і службовців в 1980-90-і рр. становив для чоловіків 60 років при безперервному стажі 10 років і загальному стажі 25 років, жінки мали право на пенсію з 50 років (для службовців – з 55 років) при безперервному стажі 10 років і загальному стажі 20 років. Для робітників у важких умовах (на відкритому повітрі, в гарячому цеху, під землею, займаються особливо важкою фізичною або шкідливим для здоров’я працею) пенсійний вік встановлено на 5 років нижча, але при збереженні тих же років стажу, що і для решти робітників. За даними перепису 2000, загальна чисельність населення з вищою освітою склала 45710000 чол., З повною середньою освітою (12 класів) – 141 090 000 чол., Число закінчили середню школу 1-го ступеня (9 класів) – 429, 89 млн чол., початкову школу (6 класів) – 451 910 000 чол. У порівнянні з 1990 відбулося значне зростання рівня освіти населення. З 1990 по 2000 на кожні 100 тис. Чол. виросло число осіб з вищою освітою – з 1422 до 3611 чол., з повною середньою – з 8039 до 11 146 чол., які закінчили середню школу 1-го ступеня (9 класів) – з 23 344 до 33 961 чол. і трохи зменшилася кількість закінчили початкову школу – з 37057 до 35701 чол. Загальна чисельність неграмотного населення як і раніше залишалася досить високою – 85070000 чол., Хоча була помітно нижче, ніж в 1982, – 237 700 000 чол.

К. – країна з різними релігійними культами. Хуей, уйгури, казахи, киргизи, татари, узбеки, таджики, Дунсян, Салар і Баоань сповідують мусульманство, в той час як релігія тибетців, мон- голів, тай і югуров – ламаїзм, що є однією з гілок буддизму, у деяких представників мяо та яо поширене християнство, а у більшості дауров, орочонів та евенків – шаманізм. Деякі китайці (хань) є прихильниками християнства чи буддизму, але більшість віруючих сповідують традиційну китайську релігію – даосизм.

Посилання на основну публікацію