Населення Канади

Населення окремих провінцій і територій (2003, тис. Чол.): Центральний район – Онтаріо (12240), Квебек (7490); Атлантичний район – Ньюфаундленд і Лабрадор (520), Нова Шотландія (940), Нью-Брансвік (750), Острів Принца Едуарда (140); Степовий район («Прерії») – Манітоба (1160), Саска-Чеван (990), Альберта (3150); Тихоокеанський район – Британська Колумбія (4150); Далекий Північ – Юкон (31), Північно-західні території (42), Нунавут (27).

Найбільш великі міста (2002, тис. Чол., Населення в межах «переписних метрополітенських ареалів»): Торонто (5030), Монреаль (3550), Ванкувер (2120), Оттава (1130), Калгарі (990), Едмонтон (970) , Квебек (700), Вінніпег (690), Гамільтон (690), Кітченер (440), Лондон (430), Сент-Катарінс – Ніагара (390), Галіфакс (360), Вікторія (320), Уинсор (320), Ошава (310), Саскатун (230), Реджайна (200), Сент-Джонс (180), Сагеней (160, до 2002 – Шикуть).
Формально К. можна розглядати як малонаселених країну (середня щільність 3 чол. На 1 км2). Проте південно-східна частина країни (5% території, де проживає 2/3 всіх канадців) заселена щільно (100 чол. На 1 км2). Більш 3/4 населення країни живе не далі 200 км від кордону з США: реально заселена частина («ойкумена») К. являє собою «стрічку», довжина якої (зі сходу на захід) в 40 разів перевершує її ширину. У цьому ж поясі зосереджені і практично всі сільськогосподарські площі країни. У дуже багатих на природні ресурси (ліс, гідроенергія, нафта, газ, вугілля, руди практично всіх видів металів) північних районах, що займають 70% території країни, проживає всього 1,5% її населення. В основному це аборигенні народи – індіанці та ескімоси (інуїти), а також приїжджі жителі селищ при рудниках.

Міське населення – 78%, фермерське – менше 3%; інше – «сільське нефермерское» (зайняте в несільськогосподарських галузях).

Народжуваність в 1998-2003 скоротилася з 11,2 до 10,5%, смертність зберігалася на рівні 7,2%. Середня тривалість життя чоловіків 75 років, жінок 81 рік. Особи віком до 5 років – 6,3% всього населення, 5-19 років – 20,1%, 20-44 роки – 39,5%, 45-64 роки – 21,7%, 65 років і старше – 12 , 3% (1997).

У 1990-і рр. в К. щорічно прибувало 200-250 тис. чол. (При еміграції 50 тис. Чол. На рік – за рахунок імміграції забезпечувалося 2/3 приросту населення). У 2000 прибуло 227 тис. Чол., В т.ч. 53% – з країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (з них 16% – з КНР, 18% – з Індії та Пакистану), 19% – з країн Європи, 18% – з Африки і Близького Сходу, 7,5% – з Центральної і Південної Америки, 2,5% – із США. Кожен 6-й житель К. народився за межами країни.

У К. проживає не менше 100 різних етнічних груп. Більше 96% канадців – нащадки іммігрантів з різних країн, які прибули сюди за останні 4 століття.

Два найбільших народу – англоканадцев і франкоканадцев – прийнято називати «народами-засновниками» К. Згідно з «політиці двомовності», введеної федеральним «Актом про офіційні мови» 1969 і закріпленої в конституційній «Хартії прав і свобод» 1982, всі парламентські дебати, державні документи обов’язково публікуються англійською та французькою мовами і лише після цього набувають чинності.

Історично першою народи, що заселили К., – це індіанські народи, які офіційно називаються «першими націями К.». Нині вони живуть по всій країні і говорять на 58 мовах. Чисельність індіанців та їхніх нащадків (в т.ч. метисів) в 2001 склала 1,3 млн чол. Частина з них (350 тис. У складі 608 зареєстрованих громад) проживає на території 2,5 тис. Резервацій (30 тис. Км2), в рамках яких існують племінне самоврядування та колективні права на землі. Канадську Арктику населяють ескімоси (50 тис.), Яких прийнято називати инуитами, що на їхній мові означає просто «люди». У 1999 була створена окрема федеральна Територія Нунавут, де ескімоси склали 85% усього населення. Вона зайняла 1/5 площі всієї К. (при населенні менше 30 тис. Чол.).

По відношенню до всіх інших етнічних груп К. терміни «нація» або «народ» не застосовуються. Їх прийнято називати за схемою «етнічне визначення плюс канадці» («українські канадці», «китайські канадці» і т.д.). У політичній культурі К. з 1971 прийнята концепція багатокультурності, або «єдності через різноманіття» («одна нація – канадці, дві офіційні мови, багато етнічних культур»); закріплена «Канадським Актом про багатокультурність» (1988).

Перепису населення різного ступеня охоплення проводяться кожні 10 років (основні) і 5 років (проміжні), але зважаючи відмінності в застосовувались критеріях етнічної приналежності відповідні дані переписів 1971-2001 важко порівняти. Так, в ході загальканадських перепису населення 1996 в текст питальника щодо етнічного походження респондента були включені «підказки» 24 варіантів відповідей: «англійське», «французьке», «українське», і т.п. (Залишені також вільні місця для інших варіантів; вказувалося також «чисте» або «змішане» походження), і серед них, вперше в історії переписів, був варіант: «канадське». Подібна ж «підказка» повторилася і в 2001. У 1991 без такої «підказки» ідентифікували себе як просто «канадці» лише 2,8% населення країни. А в 1996 своє етнічне походження як «чисто-канадське» визначили вже 18,7% населення, у 2001 – навіть 22,8%. «Чисто-британське» етнічне походження (англійське, шотландське, ірландське або валлийское) назвали в 1991 29,4% канадців, в 1996 – тільки 17,1%, а в 2001 – всього 8,8%. «Чисто-французьке» походження назвали в 1991 23,5%, в 1996 – 9,5%, а в 2001 – 3,6%. Решта віднесли себе до груп або «іншого», або «змішаного» походження. Враховуючи такі відмінності в самоідентифікації і неоднакові темпи асиміляції «змішаних» груп, частку англоканадцев на кін. 20 в. можна оцінити в 40% всього населення, а франкоканадцев – в 27%. Решта – особи змішаного походження, а також німецького (в 2001 – 710 тис. «Чистого» і ще 2 млн «змішаного»), італійського (відповідно 730 тис. І 540 тис.), Українського (330 тис. І 750 тис.) , китайського (940 тис. і 160 тис.), голландського (320 тис. і 610 тис.), польського (260 тис. і 560 тис.) та іншого походження.

Рідною мовою в 2001 58,5% канадців назвали англійську (в 1971 – 60,2%), 22,6% – французький (26,9%), 2,9% – китайський (0,4%), 1,6 % – італійський (2,5%), 1,5% – німецька (2,6%), 0,8% – іспанська (0,1%), 0,7% – польський (0,6%), 0 , 7% – португальська (0,4%), 0,5% – український (1,4%), 0,2% – російську (0,1%).

Єдиною офіційною мовою провінції Квебек (де проживає 80% всіх франкоканадцев) місцевими законами (№ 22 з 1974 та № 101 з 1977, конституційність яких оспорюється федеральними властями) проголошений тільки французька. Офіційними мовами провінції Нью-Брансвік визнані одночасно англійська та французька; інших провінцій і території Юкон – тільки англійська. Офіційними мовами Північно-Західних територій (з яких в 1999 виділилася Територія Нунавут) в 1990 були проголошені 8 мов: англійська, французька, калааллісут (інуктітут) і індіанські мови – догріб, Чіпевайан, гуічін, Слейв і кри.

Найбільша церква – католицька. До неї відносять себе 45,2% всіх канадців (переважно французької, італійської, ірландської, польського та іберійської-латиноамериканського походження). Існує окрема україно-католицька церква (уніати) – 0,5%. Англоканадці – в більшості парафіяни протестантської Об’єднаної церкви К., створеної в 1925 в результаті об’єднання частини пресвітеріанських, баптистських, конгрегаціоністскіх і євангелістських громад (11,5% всіх жителів країни), англіканської (8,1%) та ряду інших протестантських церков. Більше 10% меш- лей К. – парафіяни менш великих протестантських церков і сект. У їх числі лютерани – 2,4% (частина канадців німецького та скандинавського походження), кальвіністи-пресвітеріани – 2,4% (частина шотландців), баптисти – 2,5%, п’ятидесятники – 1,6%, меноніти і гуттеріти (німці , які іммігрували понад століття тому з Росії) – 0,8%, росіяни духобори – 0,1% і багато інших. Православних (греки, частина росіян і українців) – близько 1%. З нехристиянських релігій в К. представлені іудаїзм – 1,2% всіх канадців, іслам – 0,9%, буддизм – 0,6%, індуїзм – 0,6% і сикхізм – 0,5%. Невіруючі складають 12,5% жителів країни.

Посилання на основну публікацію