Населення Італії

Динаміка населення в цілому несприятлива. За 1985-2002 (останній рік – оцінка) народжуваність знизилася з 9,9 до 8,9%, смертність збільшилася з 9,5 до 10,1%, загальне число дітей, що припадають на одну жінку, впало з 1,35 до 1 , 19. Дитячу смертність вдалося скоротити з 10,0 до 5,8 чол. на 1000 новонароджених. Народжуваність знижувалася з сер. 1960-х рр., Недостатня для забезпечення природного приросту. Показники гірше середньоєвропейських і відображають інтенсивне старіння населення.

За величиною індексу старіння (співвідношення вікової групи 65 років і старше до групи 0-14 років) – 127 – І. стоїть на першому місці в Європі. За останні 20 років чисельність групи 0-14 років скоротилася з 22,6 до 14,4%, а групи 65 років і старше зросла з 13,9 до 18,2%. Індекс залежності (відношення вікової групи 65 років і старше до групи 15-64 роки) підвищився за той же період з 20,3 до 27,1. Дана обставина є однією з причин зміни віку виходу на пенсію, передбаченого законодавством 1990-х рр., З 60 років для чоловіків і 55 для жінок на 65 років для обох статей (цей перехід буде здійснюватися поступово). У той же час І. має один з кращих у Європі показників середньої тривалості життя – 79,2 року. За 1970-2002 він підвищився з 69,0 до 76,1 року для чоловіків і з 74,9 до 82,6 року для жінок.
Співвідношення чоловічого і жіночого населення становило в 2002 94: 100, в т.ч. за віковими групами: 0-14 років – 106: 100, 15-64 року – 99: 100, 65 років і старше – 70: 100. Рівень грамотності серед осіб у віці 15 років і старше – 98%. У містах з кількістю жителів св. 10 тис. Проживає 60% населення. Для півночі і центру характерна щільна мережа малих міст з населенням 10-30 тис. Чол., Для півдня – міста-села, де одна частина населення зайнята в промисловості (найчастіше місцевого значення), а інша – в сільському господарстві. Триває процес урбанізації: зростає кількість міст з населенням св. 100 тис. Чол., З’являються зони суцільної міської забудови (наприклад, Турин – Мілан – Бергамо).

Св. 97% – італійці, що говорять на місцевих діалектах італійської мови. На півночі є німецькомовні (район Трентіно-Альто-Адідже), франкомовні (Валле д’Аоста) і словенські (Трієст-Гориция) райони, на півдні – невелике число етнічних албанців і греків. З 1973 сальдо міграції позитивне; склалися громади (тис.чол., 2000): марокканців (170), албанців (130), філіппінців (65), югославів (57), тунісців (55), китайців (50). Внутрішні міграційні потоки направляються з півдня на північ.

Переважна більшість італійців – католики латинського обряду. Є громади протестантського та іудейського віросповідання, завдяки імміграції росте мусульманська прошарок.

Посилання на основну публікацію