Національне господарство Вірменії

У радянський період економіка Вірменії мала диверсифікований характер. Випереджаючими темпами розвивалися кольорова металургія, машинобудування і металообробка, хімічна промисловість, виробництво будматеріалів, легка і харчова промисловість. Енергетична база республіки забезпечувала не тільки внутрішні потреби, а й постачала електроенергією деякі райони Грузії та Азербайджану. Хоча природні ресурси Вірменії вважаються обмеженими, в їх число входять боксити, мідно-молібденові і поліметалічні руди, вугілля, залізо, дорогоцінні й напівкоштовні камені. Вірменія має значні запаси будівельних матеріалів (мармур, туф, базальт і інше).

Погіршення загальної ситуації в економіці СРСР в середині 1980-х років вкрай негативно відбилося на темпах економічного розвитку всього Закавказзя, в тому числі і Вірменії. У 1985-1990 роках реальний обсяг ВВП Вірменії зменшувався більш ніж на 10% в рік. Приблизно такі ж темпи падіння виробництва спостерігалися в республіці аж до 1995 року. Величезні людські (близько 25 тисяч загиблих) і економічні втрати республіка зазнала у зв’язку з руйнівним землетрусом в 1988 році. Початок війни через Нагірний Карабах серйозно виснажила сили нації; бойові дії забрали життя понад 18 тисяч вірмен (як громадян Вірменії, так і жителів НКР). Велике число вірмен стали біженцями (дані різняться в межах від 360 тисяч до 1 мільйона чоловік), в результаті чого, зокрема, значно зросло населення Єревана, і безробіття в столиці сягала в деякі роки 40%. У 1993 році нестабільність в Західній Грузії, по території якої проходить залізниця з Росії, привела до блокади основного маршруту поставки енергоносіїв і продовольства в Вірменію (раніше блокаду ввів Азербайджан, потім Туреччина), що викликало їх гостру нестачу. В результаті почалася масова еміграція населення, в тому числі найбільш працездатних громадян, що досягла, за різними оцінками, більше 1 мільйона чоловік.

В кінці 1993 року в постійний обіг була введена національна грошова одиниця драм (до цього в республіці в обороті знаходилися російські рублі Держбанку СРСР). Вірменський драм також використовується на території Нагірно-Карабахської Республіки.

Припинення військових дій в Нагірному Карабаху, початок в березні 1995 року програм приватизації (більшість земель було повернуто приватним власникам ще раніше) і цінової лібералізації привели в кінцевому підсумку до економічного пожвавлення. З 1995 року відзначається відновлення економіки, економічне зростання становило до 2000 року в середньому 6% на рік, а з 2001 року – на кілька відсотків більше. Вже до 1996 року різко знизився рівень інфляції – з майже 4 000% в 1994 році до 20% до кінця 1996 року. Однак прийняття жорстких заходів призвело до підвищення рівня безробіття до 10% в рік (це офіційні дані, за оцінками експертів, фактичний рівень безробіття був як мінімум удвічі вище) і погіршення соціального забезпечення населення.

Соціально-економічне становище Вірменії було б важчим, якби республіка не отримувала допомогу з-за кордону і не приваблювала в економіку іноземні інвестиції. Проте багато експертів вказують, що до 40% населення Вірменії живуть за межею бідності, причому це не безробітні, а низькооплачувані категорії населення (у 2005 році середньомісячна заробітна плата в бюджетних організаціях дорівнювала приблизно 75 доларів США). В цілому положення в соціальній сфері характеризується як напружений або важке, але не критичний (у тому числі з-за відтоку надлишкової робочої сили). В останні роки зниження соціальної напруженості сприяє не тільки економічне зростання, а й зростання обсягів переказів грошових коштів з-за кордону трудовими мігрантами.

В економіці Вірменії велика частка іноземних або спільних підприємств, причому Росія є одним з основних інвесторів в економіку Вірменії (за деякими даними, загальний обсяг російських вкладень перевищив 200 мільйонів доларів США). Так, лідером алюмінієвої промисловості Вірменії є що належить компанії «РУСАЛ» завод «Арменал». «АрмРосГазпром», частка в якому належить ВАТ «Газпром», є імпортером газу і власником всієї газорозподільної мережі Вірменії. Російський газ в Вірменію поставлявся до 2006 року по 54 доларів США за тисячу кубометрів. Країни ЄС купували у Росії газ в кілька разів дорожче, тобто мало місце субсидування Росією економіки Вірменії; проте в 2006 році ціни на газ для Вірменії були підвищені більш ніж в два рази, а оплата йшла за схемою «50 на 50» (валютою і товарами). На підставі міжурядової угоди від 17 липня 2002 року в рахунок погашення державного боргу з боку Вірменії Росії були передані 100% акцій ряду вірменських підприємств, в тому числі Севано-Разданского каскаду (6 ГЕС). За оцінками експертів, РАО «ЄЕС Росії» зі своїми дочірніми структурами контролює близько 80% генеруючих потужностей в електроенергетиці Вірменії. В даний час ведеться будівництво ще декількох ГЕС (в тому числі для зменшення залежності від імпорту енергоносіїв).

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 року, Вірменія названа країною з економікою «низького середнього доходу» (lower middle income). Також в класифікації Всесвітнього банку категорія Вірменії як країни-позичальника визначається як змішана (blend), що дозволяє їй отримувати не тільки пов’язані (з жорсткими умовами), але і незв’язані (завдяки платоспроможності) кредити від міжнародних фінансових установ.

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу в 2008-2009 роках Вірменія займає 97-е місце (з 134) з показником 3,73 бала.

За даними Центру міжнародного торгівлі, основними експортними товарами є (2006 рік): дорогоцінні й напівкоштовні камені, включаючи оброблені алмази (31,85%); сталь і чавун (16,68%); руди, шлак, зола (9,31%); напої, включаючи вина і коньяки (7,88%); мідь і вироби з міді (7,69%); інші метали, металокераміка і вироби з них (2,56%).

За даними Центру міжнародної торгівлі, основними імпортними товарами є (2006 рік); мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та інше (15,98%); дорогоцінні (головним чином, необроблені алмази) і напівдорогоцінне каміння (14,24%); енергосилове обладнання (7,65%); електричним та електронним обладнанням (6,18% транспортні засоби, виключаючи залізничний транспорт (4,88%).

Основними зовнішньоторговельними партнерами Вірменії є: Росія, Бельгія, Великобританія, США, Ізраїль Німеччина, Швейцарія, Іран.

Посилання на основну публікацію