Національне господарство Великобританії

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 року Великобританія названа країною – членом ОЕСР з економікою «високого доходу» (high income). Категорія Великобританії як країни-позичальника не визначається.

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу Великобританія в 2008/2009 роках зайняла 12-е місце з 134 з показником 5, 30 (максимальний показник – 7).

З осені 1992 року в британській економіці почався підйом – один з найбільш динамічних і найтриваліший за весь післявоєнний період. Щорічний приріст ВВП в реальному обчисленні був вище історичного тренда попередніх десятиліть. Незважаючи на те що в кінці 1990-х років інтенсивність підйому знизилась, Великобританія з меншими витратами, ніж інші європейські країни і Японія, подолала смугу економічної рецесії. У 2005 році темпи зростання економіки знизилися, в цілому в 2002-2005 років Великобританія розвивалася швидше, ніж господарства її партнерів по ЄС (2,3% на рік проти 0,6% в Німеччині, 1,6% у Франції, 1,1 % в Італії). Для країни з економікою «високого доходу» і для ЄС в цілому це хороші показники.

Найважливішу роль в британській економіці, яка належить до числа так званих «нових економік», грає сфера ділових і фінансових послуг. Частки добувної та обробної промисловості, будівництва, сільського господарства в галузевій структурі ВВП скорочуються останні 15 років.

У сільському господарстві переважає м’ясо-молочне тваринництво. Розвинені овочівництво і плодівництво. Вирощують переважно ячмінь, пшеницю, цукровий буряк, овес, картопля.

Як високорозвинена індустріальна країна Великобританія – крупний експортер промислової продукції на світовий ринок і капіталу (переважно в розвинені країни). Характерною особливістю нинішнього циклу у виробництві і зайнятості є зростання сфери нематеріального виробництва і послуг. Саме вона зробила найбільший внесок у загальний економічний підйом 1990-2000 років.

Головною галуззю британської обробної промисловості є машинобудування – електротехнічне та електронне машинобудування, авіаракетобудування, автомобіле- і суднобудування, верстатобудування, сільсько-господарське машинобудування, виробництво промислового устаткування, підйомно-транспортної техніки. Великобританія – другий після Німеччини виробник хімічної продукції в Європі. Країна займає одне з провідних місць в світі по виробництву і експорту синтетичних волокон і барвників, пластмас, миючих засобів, добрив. Також розвинені фармацевтична і нафтопереробна промисловість, чорна (якісні стали) і кольорова металургія. За рівнем біотехнології Великобританія поступається лише США.

Сфера ділових і фінансових послуг представлена ​​бухгалтерським обліком, аудитом, юридичними та інформаційно-комунікаційними послугами, експертизою і консультаціями з питань мобілізації капіталу, маркетингом, лізингом, рекламними послугами. Ступінь їх розвитку впливає не тільки на британську економіку, а й визначає положення країни як впливового світової фінансово-ділового центру. В області фінансових послуг Великобританія продовжує зберігати домінуюче становище в світі. Тут зосереджено 60% світової торгівлі міжнародними облігаціями (1-е місце в світі, первинний ринок), 40% – іноземними активами (1-е місце), трохи менше 30% валютних операцій (2-е місце після США), здійснюється 20% міжнародних запозичень (1-е місце). На Великобританію припадає 40% світового ринку авіастрахування (1-е місце), 20% світового ринку морського страхування (2-е місце). Лондон лідирує в галузі управління активами заможних людей світу. У Великобританії розташовані найважливіші товарні і фондові біржі світу: Лондонська фондова біржа, Лондонська біржа металів, Міжнародна нафтова біржа, Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів.

Відкриття в 1970-х році великих родовищ нафти і газу в Північному морі кардинально змінило структуру паливно-енергетичного комплексу. За їх рахунок сьогодні покривається до 70% потреб в енергії в країні. На природному газі виробляється 40% електроенергії. Однак в галузі намітилися негативні тенденції. У 1999 році був пройдений пік видобутку нафти і газу. З 2005 року Великобританія стала нетто-імпортером природного газу. Така ситуація торкнулася і нафтовидобуток.

На відміну від економіки багатьох країн континентальної Європи, головним двигуном якої був експорт, найважливішим джерелом економічного підйому в Великобританії стали розширення внутрішнього, насамперед споживчого, попиту і його висока еластичність. Зростання споживчих витрат був обумовлений збільшенням номінальних і реальних доходів населення. Підвищення споживчого попиту спиралося на збільшення зайнятості населення до рекордного рівня за останні роки. З початку 1993 року по початок 2006 року зайнятість зросла на 3,5 мільйона чоловік (на 15%). Частка зайнятих серед чоловіків у віці від 16 до 64 років і жінок від 16 до 59 років навесні 2003 року досягла 74,7%, а економічно активного населення (зайнятих і безробітних, активно шукають роботу) – 78,7%. За цими показниками Великобританія поступалася в ЄС тільки Нідерландам і Данії. У нинішньому десятилітті вперше за останні чверть століття безробіття, що розраховується за методологією МОП, опустилася нижче 5%. У 1993 році вона дорівнювала 10,5%, до березня 2006 року – 4,7%, тобто менше, ніж в США і більшості країн ЄС. З 2006 року знову намітилося зростання безробіття (5,417%).

Взаємовідносини підприємницького сектора і держави в Великобританії мають багату історію. Періоди ефективного і взаємовигідного співробітництва чергувалися з періодами охолодження відносин, наступом на інтереси приватного капіталу (націоналізація). Для країни, яка є зразком вільної ринкової моделі розвитку, націоналізація – вкрай незвичайне явище. Проте бізнес пережив націоналізацію 1945 року, в результаті якої близько 20% задіяних в економіці потужностей перейшло під контроль держави. Роль держави в економіці зросла, хоча це не стало захистом від стагфляції 1970-х років. 18-річний період перебування консерваторів при владі (1979-1997 роках) – час, коли відносини між бізнесом і державою пережили свій розквіт. Лейбористські уряду Блера і Брауна багато в чому подолали протиріччя в трикутнику «держава – бізнес – профспілки». Заохочуються дрібні і середні підприємці шляхом зниження податків на прибуток, зменшення адміністративних витрат і бюрократичної тяганини, пріоритетні інвестиції в людський капітал. Прикладом керівної і координуючої ролі держави, що намагається вирішити проблеми за допомогою знаходження взаємоприйнятного рішення, є функціонування системи освіти – важливий елемент соціального сектора.

Система безкоштовного загальної освіти для всіх дітей, незалежно від соціального становища, національного походження і тому подібного, діє по всій країні. Існують школи муніципальні та приватні. У муніципальних школах навчання безкоштовне, в приватних – платне. Система обов’язкової освіти охоплює дітей та підлітків з 5 до 16 років. Система подальшої освіти (неповна вища освіта) являє собою конгломерат різноманітних коледжів, навчальних центрів, інститутів, в яких здійснюється підготовка на різних рівнях – від професійно-технічного до вищого. До системи вищої освіти відносяться традиційно академічні інститути (90) і професійно-орієнтовані політехнічні коледжі.

Міністерство у справах інновацій, університетів і науки (замість ліквідованого в 2007 році міністерства освіти і науки) є центральним органом управління закладами подальшого та вищої освіти. Школи з учнями до 19 років перебувають під загальним вправлением у справах сім’ї, дітей і школи з 2007 року). Воно також прийняло на себе частину функцій колишнього міністерства освіти і науки. У свою чергу Королівська інспекція та місцеві органи освіти контролюють діяльність окремих навчальних закладів. Особливістю системи освіти є переважання державного сектора. В останні десятиліття вплив держави на розвиток освіти зросла, що пов’язано з необхідністю його фінансування. В даний час держава оплачує 80% поточних і 90% капітальних витрат університетів. Приватні вкладення не перевищують 4% загальних витрат.

Зовнішній борг Великобританії на середину 2007 року склав 10,45 трильйонів доларів США, що свідчить про більш високому рівні зовнішнього боргу, ніж у інших країн з високим доходом. Великобританія міцно займає друге місце в світі після США за величиною сукупного зовнішнього боргу. Більше половини зовнішнього боргу (53%) припадало на короткострокові іноземні позики британських банків, що свідчить про відкритість банківського сектора країни. Державний борг становив не більше 2,6% сукупного зовнішнього боргу.

Грошова одиниця Великобританії – фунт стерлінгів. Відмова від вступу в зону євро поки надає британській економіці додаткові переваги. Великобританія зберігає можливість проведення самостійної грошово-кредитної політики, чого позбавлені країни єврозони. Крім того, країна має більше свободи в бюджетній сфері.

В економіці Великобританії велика роль зовнішньої торгівлі. Експорт капіталу – одна з найважливіших форм зовнішньоекономічних зв’язків для Великобританії. За обсягом прямих закордонних інвестицій країна посідає друге місце в світі після США (2004 рік), при цьому прибутку від вивозу капіталу в два рази перевищують товарний експорт. У структурі імпорту в останні роки скоротилася частка продовольства і сировини за рахунок зростання самозабезпеченості продовольством, зниження матеріаломісткості продукції, зменшення ввезення нафти. Частка готової продукції зросла в чотири рази, майже до 80% від загального обсягу імпорту, що є наслідком поглиблення спеціалізації в світовій економіці і одночасно зниження конкурентоспроможності ряду британських товарів. За традицією основну частину британського експорту становить продукція обробної промисловості, а також хімічні товари. На країну припадає близько 20% світового експорту алкогольних напоїв (головним чином – шотландський віскі). Приблизно 80% британського експорту капіталу спрямовується в країни з розвиненою економікою, переважно в Німеччину і Францію.

За даними Центру міжнародної торгівлі, основними експортними товарами є (2006 рік): електричне і електронне обладнання (18,44%); енергосилове обладнання (16,14%); мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та інше (9,72%); транспортні засоби, виключаючи залізничний транспорт (8,43%); фармацевтична продукція (5,49%); оптичні, фотографічні, технічні, медичні та інші прилади (3,54%); дорогоцінні камені, метали, монети та інше (3,50%); органічні хімікати (3,48%); аерокосмічна техніка (2,62%); пластмаси та вироби з них (2,55%); сталь і чавун (2,12%); напої, включаючи алкогольні, і інше (1,57%) і інше.

За даними Центру міжнародної торгівлі, основними імпортними товарами є (2006 рік): енергосилове обладнання (12%); електричним та електронним обладнанням (11,63%); транспортні засоби, виключаючи залізничний транспорт (10,35%); мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та інше (8,95%); дорогоцінні камені, метали, монети та інше (3,01%); фармацевтична продукція (2,76%); оптичні, фотографічні, технічні, медичні та інші прилади (2,68%); пластмаси та вироби з них (2,54%); аерокосмічна техніка (2,52%); органічні хімікати (2,43%) і інше.

Основними зовнішньоторговельними партнерами Великобританії є: Німеччина, США, Франція, Нідерланди, Китай.

Посилання на основну публікацію