Національне господарство Ватикану

Ватикан має некомерційну економіку. Головним джерелом доходу залишаються пожертвування католиків всіх країн світу. Власної промисловості немає (за винятком поліграфічної), сільське господарство не розвинене. У Ватикані існує високодохідна сфера послуг. Так, одним з джерел доходу є туризм (продаж поштових марок, ватиканських монет, сувенірів, плата за відвідування музеїв). Розвинена система послуг в сфері освіти залишається дотаційною частиною економіки. Робоча сила, яка залучається для обслуговування культових або музейних установ, складається в основному з громадян Італії. Оплата їх діяльності є однією з провідних статей витрат в бюджеті держави-міста. Податкова система в тому вигляді, в якому вона існує в сучасних державах, у Ватикані відсутня. Фінансову діяльність координує спеціальна префектура з економічних справ (з 1968 року).

Ватикан вкладає величезні кошти в акції та облігації великих італійських і зарубіжних компаній, співпрацює з банками та іншими кредитними організаціями. «Інститут у справах релігії», реформований в 1989 році за рішенням Папи Римського, є основним банком Ватикану. Загальна вартість активів, за приблизними оцінками, становить понад 13 мільярдів доларів США. Велика частина капіталів Ватикану вкладено в італійські компанії.

Ватикан – великий землевласник і власник нерухомості в Європі і країнах Латинської Америки. Бюджет також поповнюється за рахунок «десятини» – відрахувань з орендної плати за землі, фактично належать церкви. Володіння папського престолу оцінюються в 908 мільйонів доларів США.

У 2007 році було прийнято рішення про створення системи чартерних авіарейсів, маршрути яких з’єднають Ватикан з низкою великих об’єктів католицького паломництва.

Представники Святого Престолу виступають за «соціально відповідальну» глобалізацію, яка вела б не до збагачення одних людей За рахунок інших, а до створення системи господарських відносин, максимально враховує потреби всіх жителів Землі.

Посилання на основну публікацію