Національне господарство Словаччини

Економіка Словаччини поряд з економікою Чехії (ще в складі Чехословаччини) увійшла в фазу реформ з 1990 року. Процес переходу від планової економіки до вільних ринкових відносин проходив з великими труднощами, ніж в Чехії. Економіка Словаччини протягом тривалого періоду перебувала в залежності від економіки Чехії (в єдиній державі з Чехією Словаччина перебувала на положенні «молодшого партнера»), спиралася на дотації центрального уряду, і, не дивлячись на спроби побудови розвиненої промисловості, таке положення зберігалося до 1990-х гододв. Таким чином, під час мирного «розлучення» двох країн Словаччина залишилася без економічної допомоги, яку вона отримувала в рамках єдиної держави.

З 1990 року в країні почалася приватизація, на аукціонах продавалися малі підприємства, в результаті чого в економіці з’являється приватний сектор. Приватизація деяких великих і середніх державних підприємств почалася тільки в 1993 році і мала характер ваучерної приватизації. У цей час Словаччина перебувала в стані економічної кризи, що супроводжувався падінням ВВП, високими показниками безробіття і інфляції. Проте реформи тривали, проте більший упор був зроблений на соціальну складову економіки. З 1994 року країна почала вихід з економічної кризи, що супроводжувалося приростом ВВП, скороченням інфляції і безробіття.

Після виборів 1998 року уряд Мікулаша Дзурінди взяло курс на входження в ЄС. В економіці було здійснено структурні реформи, які в цілому завершилися до 2001 року. У 1999 році почався новий етап приватизації, поширений на 40 держпідприємств, включаючи «природні монополії», в області газової промисловості, електроенергетики, поштового зв’язку та телекомунікацій, оборонної промисловості, транспорту, сільського, лісового і водного господарства.

На початку XXI століття економіка Словаччини розвивалася зростаючими темпами. Зростання обсягів ВВП в 2000-2003 роках склав відповідно 2,04%, 3,79%, 4,62% ​​і 4,46%, при цьому основна частка приросту ВВП в 2000-2002 роках забезпечувалася підвищенням особистого споживання домогосподарств, а в 2003 році, при його незначному зниженні, збільшенням експорту на 47%. З початком другого етапу приватизації збільшився і приплив іноземних інвестицій, пов’язаний, в першу чергу, з продажем національних активів Словаччини іноземцям. Інвестиційний клімат в Словаччині оцінювався в цей період як досить сприятливий, і країна розглядалася в якості одного з головних об’єктів інвестування в Європі. Було прийнято привабливе для інвесторів податкове законодавство: з 2004 року введено пласку шкалу оподаткування (фіксована ставка на рівні 19%) на всі види доходу, а податок з дивідендів скасований.

У тому числі завдяки економічним успіхам Словаччина добилася права стати членом ЄС, участь в якому розглядається і як можливість вирішити такі проблеми, як інфляція, експортні обмеження і найголовніше – стабілізація зростання ВВП. У 2009 році Словаччина перейшла на євро, що в значній мірі було продиктовано труднощами забезпечення стабільності власної валюти і фінансової системи.

Роль держави в економіці Словаччини характеризується досить традиційним для товариств, які пережили перехід від планового господарювання до вільного ринку, набором виконуваних ним функцій. Саме держава визначала і визначає хід системних реформ, які надають вигляд економічній сфері. При цьому діяльність держави є визначальною для економіки: наприклад, уряд робить значні зусилля для залучення інвестицій, без яких зростання економіки проблематичний. Разом з тим до 2006 року держава цілеспрямовано скорочувало свою участь в регулюванні вільного ринку: лібералізація економічного середовища, три етапу приватизації – все це призвело до того, що домінуючим фактором в економіці стає приватний капітал.

При цьому в Словаччині держава не залишається осторонь від суспільства, що зазнає постійного вільних ринкових відносин. Соціальна політика є одним з пріоритетних напрямків діяльності держави після 2006 року. Також конституційно закріплена власність держави на природні ресурси.

Сфера зайнятості в Словаччині є одним із найпроблемніших місць економіки. Протягом всього періоду економічних реформ уряду не вдавалося впоратися з проблемою дуже великий безробіття: в 2006 році рівень безробіття в Словаччині був 13,3%. З 16,3% безробітних в 2005 році більше 70% були довгостроково безробітними. При цьому в Словаччині спостерігається один з найнижчих рівнів залученості людей у ​​працездатному віці в трудову діяльність (на 2005 рік цей показник становив 57,7%) і один з найнижчих рівнів зайнятості населення похилого віку. Складність вирішення проблеми впирається і в територіальний розрив у показниках безробіття: велика частина безробітних проживає в східній частині країни, в той час як на решті території ситуація поступово налагоджується.

Найважливішу роль в економіці сучасної Словаччини грає сфера послуг, в якій домінує приватний капітал. Відносно фінансового сектора сфери послуг слід зазначити, що після його приватизації, як і в інших країнах Східної Європи, він майже повністю перейшов під контроль іноземного капіталу, який контролює 85% сукупних активів фінансового ринку Словаччини. На середину 2007 року в Словаччині залишався тільки один банк без іноземного капіталу в його капіталі; з сукупного банківського капіталу тільки 8,4% належало словацьким громадянам. Аналогічна картина спостерігається на ринку страхових послуг, де на 2005 рік тільки 8,47% сукупного страхового капіталу мало національне походження. Найбільшими інвесторами в банківському секторі є австрійські та люксембурзькі компанії, в страховому – німецькі, австрійські та нідерландські компанії. Великий потенціал має сектор туристичних послуг, розвиток якого стримується недостатніми інвестиціями.

Сфера промисловості грає традиційно важливу роль в економіці Словаччини. Втративши свої позиції під час трансформаційного спаду, з початком 1999 року нових реформ і приходом іноземних інвесторів, що володіють капіталом і технологіями, вона отримала потужний імпульс до розвитку. На частку обробної промисловості припадає 84% всього випуску промислової продукції і дві третини створюваної там доданої вартості. Найбільшою галуззю обробної промисловості є автомобільний сектор, на який в 2006 році припадало 20% сукупного випуску. У цій галузі в Словаччині працюють три автомобільні гіганти – німецький «Фольксваген» (Volkswagen), французький «ПСА Пежо-Сітроен» (PSA Peugeot-Citroen), корейський «Кіа» (Kia). Другий за значимістю галуззю обробної промисловості (18% сукупного випуску) є металургія: найбільшим гравцем є компанія «ЮС Стіл Кошице» (US Steel Kosice), з 2000 року знаходиться під контролем американської «ЮС Стіл Корпорейшн» (US Steel Corporation).

Менш розвинуте виробництво електротехнічних і оптичних приладів (16% сукупного випуску), в цій галузі також головними виробниками є японська «Соні» (Sony) і корейський «Самсунг» (Samsung). Серед інших галузей можна виділити харчову промисловість, виробництво обладнання, хімічну промисловість (найбільша нафтопереробна компанія «Словнафт» (Slovnaft) також знаходиться під контролем іноземного капіталу – угорської «МОЛ» (MOL). Порівнянну за значимістю з металургією частку в промисловому випуску має виробництво електроенергії , в якому також домінує іноземний капітал.

Аграрні реформи 1990-х років перевели весь сільськогосподарські сектор в приватну власність. У Словаччині вирощуються зернові, технічні культури (тютюн, цукровий буряк), розвинене тваринництво.

З боку попиту протягом трансформаційного періоду важливу роль у розвитку економіки грали приватне споживання домогосподарств і державні витрати, проте з 1999 року істотний внесок в розвиток словацької економіки стали вносити і інвестиції. Найбільший ефект надавали іноземні інвестиції, які в окремі роки становили половину всіх інвестицій в основні фонди.

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 році, Словаччина названа країною – членом ОЕСР з економікою «високого доходу» (high income). Також в класифікації Всесвітнього банку Словаччина характеризується як країна – позичальник МБРР, що дозволяє їй отримувати незв’язані (завдяки платоспроможності) кредити від міжнародних фінансових установ. У 2000 році в Словаччині завершився етап відновлювального зростання після трансформаційного спаду, коли обсяг створюваного ВВП зрівнявся з аналогічним показником останнього дореформеного року (1989 рік). З цього моменту темпи розвитку економіки безперервно збільшувалися, а в 2006 році приріст ВВП Словаччини (8,3%) був найвищим серед всіх країн – членів ОЕСР.

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу в 2008-2009 роках Словаччина посідає 46-е місце (з 134) з показником 4,40 бала, причому протягом чотирьох років спостерігається його зниження.

Посилання на основну публікацію