Національне господарство Швейцарії

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 року, Швейцарія названа країною – членом ОЕСР з економікою «високого доходу» (high income). Категорія Швейцарії як країни-позичальника не визначається.

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу Швейцарія в 2008-2009 роках зайняла 2-е місце (з 134) з показником 5,61.

Швейцарія належить до числа найбільш розвинених європейських держав не тільки за душового показником, а й в абсолютному вираженні.

Після Другої світової війни економіка Швейцарії, що не постраждала від руйнівного впливу війни, росла дуже низькими темпами в порівнянні з європейськими сусідами. З 1960 року реальний ВВП Швейцарії збільшився в 2,5 рази, в той час як аналогічний показник для США склав більше 4, а для ЄС-15 більш 3,5 (для порівняння душових показників ще яскравіше виявить структурну слабкість економіки Швейцарії, так як її населення зросла в більшій мірі, ніж населення США та ЄС-15). Однак Швейцарія до сьогоднішнього дня залишається однією з найбільш економічно розвинених країн.

Властива будь-якій країні, що досягла стадії постіндустріального розвитку, домінуюча роль сфери послуг знаходить вираз і в швейцарській економіці. Найбільш розвиненими секторами сфери послуг є фінанси, транспорт, торгівля та туризм.

Швейцарія є одним з найважливіших фінансових центрів світу, і тому на фінансовий сектор припадає велика частка створюваного в країні ВВП: у 2004 році частка банківського сектора становила 9%, а на весь фінансовий сектор (банки, страхові компанії, пенсійні фонди) припадало 14%. Історія розвитку фінансового сектора Швейцарії починається в Женеві ще в Середні століття, наступні події визначили контури сучасної ролі Швейцарії в світі міжнародних фінансів. Зокрема, позиція нейтралітету під час Другої світової війни дозволила банківським домівках Швейцарії акумулювати капітал євреїв, які рятували своє майно від конфіскації.

Уряд прийняв рішення не відкривати нацистам банківську таємницю про капіталах євреїв, а пізніше нацисти самі скористалися швейцарськими банками для виведення вкраденого капіталу з країни. Швейцарські банківські установи стали центром обслуговування приватних осіб з усього світу, пропонуючи послуги найвищого класу. Їх конкурентними перевагами були стабільна політична обстановка, чіткість законодавчої бази і сувора банківська таємниця. Під тиском розвинених країн в 1990-х роках швейцарський уряд почав вживати жорсткі заходи по боротьбі з «відмиванням» капіталів через швейцарські банки. Найважливішим фактором, що приваблює інвесторів, є також відсутність податків для іноземців на відсотки і дивіденди. Останнім часом Швейцарія пішла на поступки європейським колегам і ввела податки, хоча експерти відзначають, що швейцарські банки досі застосовують безліч схем для ухилення від необхідності платити податки.

У структурі ринку фінансових послуг Швейцарії виділяються дві великі частини: два сильних банкірських будинку – «Креді Свісс» (Credit Suisse) і «ЮБіЕс» (UBS) – і безліч дрібних банків. Раніше дрібні банки могли скласти гідну конкуренцію великим банкам, однак зміна законодавства (підвищення вимог до безпеки призвело до зростання витрат), поява більш вимогливих клієнтів підірвало конкурентоспроможність банків середнього розміру, що спровокувало хвилю консолідації в швейцарському фінансовому секторі.

Крім банків, Швейцарія відома своїми страховими компаніями – «Суїсс Лайф» (Swiss Life), «Суїсс Ре» (Swiss Re), а також фондовою біржею, на якій діє велика кількість інституціональних інвесторів.

Другим за значимістю сектором сфери послуг є сектор транспортних, торговельних і телекомунікаційних послуг. Швейцарія має чудову транспортною інфраструктурою – дорожньої та залізничної, тісно інтегрованими між собою. У цьому секторі економіки державні транспортні компанії взаємодіють з приватними. Сектора комунікацій і торгівлі активно розвиваються приватними інвесторами без участі держави.

Туристичний сектор також вносить значний вклад в економіку Швейцарії, в 2004 році його внесок в створювану в країні додану вартість склав 4,8% (майже половина доходу забезпечується за рахунок самих швейцарців). Крім того, здійснюються іноземними туристами покупки еквівалентні 6% експорту, що також вносить вклад в розвиток економіки Швейцарії.

Важливу роль відіграє і громадський сектор: послуги в освіті та охороні здоров’я. На думку фахівців, надмірна зарегульованість і закритість від конкуренції в цьому секторі економіки є причинами невиправдано високих цін на послуги, що надаються.

Чималу вагу в економіці Швейцарії має і промисловий сектор. В її структуру входять підприємства хімічного сектора, сектора машинобудування, виробництва продуктів харчування. Хімічна галузь є однією з найбільших і динамічно розвиваються: з 1995 по 2005 роки сукупний випуск продукції збільшився в 2,24 рази (показник по всій промисловості – 1,2). Хімічна галузь представлена ​​підприємствами базової хімії та фармацевтичними підприємствами «Новартіс» (Novartis), «Рош» (Roche), “Сєроно» (Serono). Конкурентоспроможність Швейцарії в цьому секторі забезпечується за рахунок освічених кадрів, розвиненого фінансового ринку (у фармацевтичній галузі працює безліч інноваційних малих та середніх підприємств, питання фінансування для яких є ключовим; фінансові інститути Швейцарії мають навички і можливістю роботи з високоризиковими (венчурними) інвестиціями), допомоги уряду і сприятливого середовища (ефект, який з’являється при наявності кластера підприємств).

Розвиток фармацевтичної промисловості спричинило за собою і те, що в Швейцарії з’явилася галузь з виробництва медичного обладнання. В цілому машинобудування і виробництво електроніки представлено виробництвом медичних приладів, годин і іншого високоточного обладнання.

У харчовій промисловості домінуючі позиції займає транснаціональна корпорація «Нестле» (Nestle), що має сильні позиції і на зовнішніх ринках.

Основою енергетики є атомні і гідроелектростанції: в 2005 році на перші доводилося 30,7% вироблюваної електроенергії, а на другі – 68,7%. Проте в енергобалансі країни велика частина (близько 60% в 2005 році) припадає на мінеральне паливо і продукти його переробки.

Сільськогосподарський сектор Швейцарії є одним з найбільш захищених секторів економіки, так як фермери, крім своїх прямих обов’язків, наділені повноваженнями стежити за збереженням природи Швейцарії. Велика кількість одержуваних ними субсидій створює навантаження для бюджету країни, тому уряд намагається реформувати цю систему; проте сільськогосподарському сектору вдається майже повністю задовольнити попит на його продукцію всередині країни.

Велика частина витрат ВВП Швейцарії на 2006 року припадає на особисте споживання домогосподарств (59,9%), малу частку становлять державні витрати (11,1%), на інвестиції в основні засоби припадає п’ята частина витрат (21,6%), залишок покривається чистим експортом (7,1%) і матеріально-виробничими запасами (-0,4%). Такий розподіл стандартно для всіх країн з ринковою економікою, проте Швейцарію виділяє з ряду європейських країн низька частка державних витрат.

Посилання на основну публікацію