Національне господарство Румунії в контексті світової економіки

У 1960-1970-х років в Румунії прискореними темпами розвивалися такі галузі промисловості, як металургія, нафтопереробка, автомобілебудування, машинобудування, суднобудування, виробництво будівельних матеріалів, що трансформували її в індустріально-аграрну країну.

Румунія – одна з перших європейських нафтовидобувних країн, проте з експортера нафти вона поступово перетворилася в нетто-імпортера вуглеводневої сировини.

Ринкові перетворення в 1990-х роках дозволили здійснити приватизацію (з 1991 року) і демонополізацію виробництва, реформувати земельні відносини. З’явилося близько 40 тисяч фірм і компаній, переважна більшість з яких мають менше 250 працівників. Домінуюче становище займають 600-700 середніх і великих підприємств, на які припадає понад 80% продукції.

Економіка Румунії зазнала в 1990-х роках глибокий трансформаційний спад, що супроводжувався різким падінням ВВП, зростанням цін і безробіття, високою інфляцією, падінням курсу національної валюти. Підприємства важкого машинобудування, верстатобудування, електротехнічної промисловості, легкої і харчової промисловості, продукція яких реалізовувалась в країнах РЕВ, в нових умовах випробували гостру конкуренцію з боку європейських і азіатських виробників і різко скоротили обсяги виробництва. Ситуація погіршувалася непослідовністю у проведенні реформ і макроекономічній політиці. Приватизація найбільших підприємств йшла повільно (до 2000 року в державній власності перебувало до 80% таких підприємств) і супроводжувалася корупційними скандалами. Стабільне економічне зростання почалося тільки через 11 років після початку економічних реформ.

У розвитку промисловості (в автомобілебудування, металургії, нафтохімії) в останнє десятиліття зростає значення іноземного капіталу.

В результаті проведеної в 1990-х роках аграрної реформи сільгоспугіддя були практично повністю передані в приватну власність. Провідним типом землекористування стали індивідуальні дрібнотоварне господарства (їх налічується понад 4,2 мільйона). Очевидно, що подібна система господарювання в аграрному секторі не зможе конкурувати з високорентабельними фермами в «старих» країнах ЄС.

Румунія має щодо розвиненою транспортною інфраструктурою. За рахунок іноземних кредитів здійснюється модернізація залізниць, шосейної мережі, потужностей портів на Чорному морі. Зростає роль туризму, чому сприяє багатство природних ландшафтів, пам’ятників культури, мережа курортів в Карпатах, дельті Дунаю і на узбережжі Чорного моря.

Економічна політика Румунії формується під впливом процесу адаптації національних інститутів і норм до критеріїв і стандартів ЄС, а також під впливом вимог МВФ, який в 1990-х роках розробляв плани приватизації в економіці і реструктуризації окремих галузей, зокрема вугільної.

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 років, Румунія названа країною з економікою «високого середнього доходу» (upper middle income). Також в класифікації Всесвітнього банку Румунія характеризується як країна – позичальник МБРР, що дозволяє їй отримувати незв’язані (завдяки платоспроможності) кредити від міжнародних фінансових установ.

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу в 2008-2009 роках Румунія займає 68-е місце (з 134) з показником 4,10 бала.

За даними Центру міжнародної торгівлі, основними експортними товарами є (2006 рік): текстильні і шкіряні вироби, взуття та ін. (18,72%); електричним та електронним обладнанням (11,75%); мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та ін. (10,01%); енергосилове обладнання (8,54%); сталь і чавун (7,36%); транспортні засоби, виключаючи залізничний транспорт (6,3%); меблі, світильники та ін. (4,13%); деревина, вироби з неї та ін. (3,57%); вироби зі сталі і чавуну (3,55%); алюміній і вироби з нього (2,48%); суду та ін. (2,35%); пластмаси та вироби з них (2,35%); каучук та вироби з нього (1,87%); добрива (1,27%) і ін.

За даними Центру міжнародної торгівлі, основними імпортними товарами є (2006 рік): мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та ін. (13,52%); енергосилове обладнання (13,43%); електричним та електронним обладнанням (10,82%); транспортні засоби, виключаючи залізничний транспорт (10,82%); сталь, чавун і вироби з них (6,77%); пластмаси та вироби з них (4,67%); фармацевтична продукція (3,02%); бавовна (1,65%); необроблені шкури тварин (1,62%); папір, картон, целюлоза і ін. (1,57%); каучук та вироби з нього (1,52%) і ін.

Країнова структура експорту та імпорту демонструє орієнтованість економіки Румунії на країни ЄС (головні торговельні партнери – Італія, Німеччина, Франція). До числа важливих торговельних партнерів відносяться також Росія і Туреччина.

Посилання на основну публікацію