Національне господарство Монголії

Монголія багата на корисні копалини, на її території розташовано більше 800 родовищ золота, міді, молібдену, свинцю, олова, вольфраму, заліза, урану, срібла, магнезиту тальку, слюди, алебастру, азбесту, графіту, бітуму, кам’яного і бурого вугілля, селітри, фосфорита, плавиковогошпату, напівдорогоцінного каміння, кришталю і будівельних матеріалів. Однак промислового видобутку корисних копалин на більшості родовищ не провадиться.

Основу економіки Монголії складає сільське господарство, зокрема тваринництво. Поголів’я худоби на початок 2003 році становило 23,68 мільйона.

Основу промисловості Монголії складає легка, харчова, гірничодобувна, горнообрабативающая, будівельна галузі. У сільському господарстві головним є тваринництво. У 1990-ті роки відбувся різкий спад економіки Монголії. Стан економіки почав поліпшуватися у 2000 році: почалося зростання ВВП, обсягу промислового виробництва, покращився стан в бюджетно-фінансовій сфері, зменшився бюджетний дефіцит, збільшилися податкові збори, знизилася інфляція. Уряд дотримується політики щорічного підвищення заробітної плати.

В останні роки відбуваються сприятливі зміни в інвестиційній сфері. Сума прямих інвестицій на початок 2003 року склала 734 мільйона доларів США, з них понад 90% припадає на Китай. У 2002 році уряд прийняв закон про створення вільної економічної зони Алтанбулат (на заході країни).

Особливу проблему для Монголії представляє величезний зовнішній борг країни. До 2002 року тільки процентні платежі по кредитах склали 320 мільйонів доларів США.

Майбутнє монгольської економіки, за оцінками експертів, пов’язано з розробкою її найбагатших родовищ, що з урахуванням нечисленність населення країни буде сприяти різкому підвищенню його добробуту. В даний час більшість населення Монголії живе на межі або за межею бідності, причому тенденція до диференціації майнового і життєвого рівня жителів зберігається.

Національна валюта Монголії – тугрик (MNT, монг. Тегрек). До революції 1921 року й перший час після неї в Монголії не було своєї національної грошової одиниці. В окремих районах роль грошей виконували цегляний чай, шкіра, вівці. В обігу знаходилися іноземні монети і банкноти. Монгольським торгово-промисловим банком, створеним в червні 1924 року на акціонерних засадах урядом Монголії і Радянського Союзу, в грудні 1925 року було випущено в звернені банкноти в тугриках, а в лютому 1926 року – монети. Відповідно до постанови Уряду Монголії з 1 січня 1927 року обчислення бюджету, всіх податків, зборів і торгових операцій всередині країни, розрахунки між господарюючими суб’єктами і установами стали здійснюватися в тугриках. Тугрик стає єдиним законним платіжним засобом. Уряд СРСР 1 січня 1954 року передало Монголії свою частку участі в Монгольському торгово-промисловому банку, який з квітня 1954 року реорганізовано в Державний банк Монголії.

Посилання на основну публікацію