Національне господарство Молдови в контексті світової економіки

Молдавія – аграрно-індустріальна країна. Згідно ст. 9 конституції, «ринок, вільна економічна ініціатива, добросовісна конкуренція є основними факторами економіки». У структурі ВВП переважають тенденції, властиві перехідним типам господарства, що виражається в стійкому зростанні сфери послуг, зниженні частки аграрного сектора і промисловості. Проте значна частина працездатного населення зайнята в сільському господарстві (близько 41% в 2005 році).

Особливістю економічного розвитку Молдавії в 1990-х роках стала фактична деіндустріалізація країни.

За період з 1992 по 2000 рік обсяг ВВП зменшився в три рази, питома вага промисловості у створенні ВВП скоротився більш ніж в 1,5 рази. Причини важкого економічного становища полягають в тому, що ринкові перетворення були непослідовні і проходили в умовах всеосяжної кризи, викликаного розривом економічних зв’язків з СРСР / Росією, високими темпами інфляції і різким зростанням цін (у 1992 році інфляція доходила до 1 200% в місяць), озброєним конфліктом в Придністров’ї, який зруйнував єдиний господарський комплекс країни. Після 1999 року почався поступовий економічний ріст на тлі досягнення відносної макроекономічної стабільності.

У 1993-2002 роках Молдова пройшла кілька етапів ринкових перетворень, в основу яких були покладені жорсткі принципи монетаризму, рекомендації та програми МВФ. Однак подібні принципи реформування мали для Молдавії ряд вкрай негативних наслідків. Найбільш серйозні з них – низька привабливість економіки як об’єкта інвестування в силу деіндустріалізації країни, різкого зниження якості робочої сили, посилення негативних соціальних проблем в суспільстві і так далі. У цих умовах уряд був змушений в 2001-2002 роках скорегувати свою соціально-економічну політику і посилити державне регулювання економіки.

Ті, що прийшли в 2001 році до влади комуністи на чолі з президентом В. Вороніним були змушені визнати наявність гострих соціальних проблем – низькі доходи громадян (середня місячна заробітна плата в 2002 році – 51 долар США при вартості мінімального споживчого кошика в 83 доларів США), злиднів і бідності. З 2003 року в соціальній сфері розпочалася реалізація міжнародного проекту з подолання бідності в республіці. В умовах значного безробіття та від’їзду працездатних громадян за кордон (трудова міграція) внесені корективи в хід пенсійної реформи, прийнятої в 1998 році. Відповідно до умов реформи, вік виходу на пенсію в 1999-2008 років збільшується щороку на 6 місяців – для жінок з 55 до 60 років, чоловіків з 60 до 65 років. У 2003 році тимчасово (на 5 років) дію цього механізму було призупинено. До цього часу пенсійний вік для жінок досяг 57 років, для чоловіків – 62 років.

Основу економіки країни становить сільське господарство, а також галузі, що спеціалізуються на переробці сільськогосподарської сировини і виробництві харчових продуктів. В аграрному секторі до 2003 року була завершена реалізація програми «Земля», яка фінансується Світовим банком. За її підсумками в країні налічується понад 1,1 мільйона власників землі, створено понад 500 тисяч селянських господарств та понад 200 асоціацій селянських господарств. Однак значна роздробленість господарств і земельної власності ускладнює концентрацію капіталу в сільському господарстві, прирікаючи його на стан малопроизводительного і неконкурентного сектора національної економіки. Найбільш значуща галузь – виноробна. Введення Росією в березні 2006 року заборони на ввезення молдавської виноробної продукції через її низьку якість негативно відбилося на цій галузі. Вихід з єдиного економічного простору індустріального Придністров’я (за різними даними, до 35% промислового потенціалу МРСР) посилив аграрний характер молдавської економіки.

Найважливішими галузями промисловості є цукрова і тютюнова. У 1999 році почався процес роздержавлення енергетичного комплексу. Контрольний пакет акцій АТ «Молдавгаз» належить російському «Газпрому», який отримав контроль над цими активами в зв’язку з нездатністю молдавської сторони розраховуватися за поставлений в республіку газ.

За оцінками ряду експертів, дрібнотоварний характер аграрного сектора і підприємств з переробки сільгосппродукції сприяє збереженню тіньової економіки, частка якої в 2002 році становила не менше 34% ВВП.

Спостережувані з 2000 року позитивні тенденції зростання економіки можуть зберегтися лише в умовах динамічного взаємодії з іншими економічними просторами – ЄС і Росією. Просуванню на європейському напрямку перешкоджає неконкурентоспроможність молдавської продукції (конкурує з товарами з Румунії), на російському – несумісність російської та молдавської економічних систем. Серед інших чинників, що стримують економічне зростання, найбільш значущим є вкрай низька платоспроможність населення республіки (у 2002 році становила 18,6% від дореформеного рівня; Молдавія має один з найнижчих в Європі і СНД показників ВВП на душу населення) і, як наслідок, вузькість внутрішнього ринку і хронічна нестача внутрішніх джерел розвитку.

 

В даний час на території Молдавії фактично співіснують дві грошові системи. Грошова одиниця Республіки Молдова – молдавський лей (введений в постійний оборот восени 1993 року). Загальна слабкість національної економіки поряд зі спробами стимулювання експорту призвела до знецінення лея в 1994-2004 роках майже в 4 рази.

 

У невизнаній Придністровській Молдавській Республіці до липня 1993 року як платіжний засіб використовувалися радянські грошові знаки – рублі. В кінці липня 1993 року був прийнято рішення вважати законними засобами платежу всі види купюр Держбанку СРСР і ЦБ РФ зразків 1961-1993 років, а для захисту грошової системи ПМР від припливу радянських грошових знаків з інших республік колишнього СРСР було прийнято рішення їх маркувати спеціальними марками з зображенням російського полководця А. В. Суворова ( «Суворовка»). У серпні 1994 року в ПМР був введений в обіг придністровський рубль.

 

Економічна система ПМР має багатоукладний характер з переважанням держвласності в базових галузях, підприємства в яких формально акціоновані (мова йде про газорозподільні мережі, залізничному транспорті, підприємствах електроенергетики і машинобудування). Придністров’я повністю залежить від зовнішніх ринків (в основному російського) в плані забезпечення потреб в нафтопродуктах, природному газі, сировина для легкої промисловості, металах, деяких видах продовольства і, практично повністю, медикаментах. На зовнішні ринки ПМР вивозить вино матеріали, фрукти, металоконструкції. Фінансова система нестабільна і вразлива.

 

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 року, Молдова названа країною з економікою «низького середнього доходу» (lower middle income). Також в класифікації Всесвітнього банку Молдавія визначена як країна-позичальник Міжнародної асоціації розвитку, тобто отримує гранти і кредити по лінії міжнародної допомоги розвитку, обумовлені жорсткими умовами.

 

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу в 2008-2009 роках Молдова займає 95-е місце (з 134) з показником 3,75 бала.

 

За даними Центру міжнародної торгівлі, основними експортними товарами є (2006 рік): текстильні і шкіряні вироби, взуття та інше (21,92%); напої, включаючи алкогольні (17,77%); фрукти, овочі, горіхи та інше (10,21%); зерно (4%); жири тваринного і рослинного походження та інше (3,31%); сталь і чавун (3,02%); енергосилове обладнання (2,95%) і інше.

 

За даними Центру міжнародної торгівлі, основними імпортними товарами є (2006 рік): мінеральне паливо, змащувальні масла, дистиляти та інше (24,12%); енергосилове обладнання (8,44%); сталь, чавун і вироби з них (5,76%); електричним та електронним обладнанням (5,66%); транспортні засоби, виключаючи залізничний транспорт (5,11%); пластмаси та вироби з них (5,09%); фармацевтична продукція (3,15%) і інше.

 

Основними зовнішньоторговельними партнерами Молдавії є: Росія, Італія, Румунія, Україна, Німеччина, Білорусь.

Посилання на основну публікацію