Національне господарство Ліхтенштейну в контексті світової економіки

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 року, Ліхтенштейн названий країною з економікою «високого доходу» (high income). Категорія Ліхтенштейну як країни-позичальника не визначається.

За рівнем доходів на душу населення Ліхтенштейн займає одне з перших місць в Європі. У структурі ВВП домінує сектор послуг, особливо фінансових. Проте в країні розвинений і сектор промисловості, причому за часткою промисловості в ВВП Ліхтенштейн вважається одним з лідерів серед країн Західної Європи. Майже вся промислова продукція – електронне обладнання, прецизійні вимірювальні прилади, будівельні інструменти (компанія «Хілті» (Hilti), яка з сімейного підприємства перетворилася в транснаціональну корпорацію), оптика, фармацевтична продукція, кераміка, зубні протези (фірма «Ивоклар Вивадент» (Ivoclar Vivadent) є одним зі світових лідерів по їх виробництву), енергосилове обладнання (фірма «Ховаль» (Hoval) і обладнання для харчової промисловості – йде на експорт. Особливістю промислових компаній Ліхтенштейну є їх спеціалізація на виробництві нестандартної продукції високої якості.

Експорт більш ніж в 2,5 рази перевищує імпорт у вартісному відношенні. За офіційними даними, основні напрямки експорту в 2007 році: ЄС – 47,2%; Азіатсько-Тихоокеанський регіон – 22,9%; країни Америки – 15,8%; Швейцарія – 11%; інші країни – 3,1%.

Імпорт Ліхтенштейну складався з поставок машин і устаткування, виробів з металів, сировини, текстилю, продовольства і автомобілів з країн ЄС та Швейцарії.

Частка іноземців (громадяни Німеччини, Австрії, Швейцарії) в робочій силі в Ліхтенштейні істотно перевищує частку місцевих жителів.

Сільське господарство спеціалізується на тваринництві і зерноводство.

Істотно поповнюють бюджет князівства доходи від випуску поштових марок та іноземного туризму.

Ліхтенштейн відомий своїм розвиненим сектором фінансових послуг, які зробили країну одним з фінансових центрів Західної Європи. Однак банки Ліхтенштейну (налічується 16 банків, включаючи «Центрум» (Centrum), «ЕлДжіТі» (LGT) та інші) неодноразово звинувачувалися у відмиванні грошей. Так, в 2008 році вибухнув скандал, пов’язаний з податковими махінаціями німецьких політиків в банках Ліхтенштейну. З боку ЄС на князівство опинявся натиск з тим, щоб воно реформував свою банківську систему, послабивши режим банківської таємниці. У березні 2009 року Ліхтенштейн, який здобув популярність як «податковий оазис» (сукупне податкове навантаження на компанії, зареєстровані в князівстві (в 2006 році таких налічувалося кілька десятків тисяч), приблизно в два-три рази нижче, ніж в сусідніх державах), погодився привести свої закони про охорону банківської таємниці у відповідність до вимог ОЕСР. Ліхтенштейн офіційно оголосив, що на першу вимогу податкових служб буде розкривати інформацію про рахунки іноземних громадян і компаній, якщо будуть надані докази їх шахрайства та ухилення від сплати податків.

Значні доходи від фінансової діяльності сприяють тому, що Ліхтенштейн не має зовнішнього боргу і має в своєму розпорядженні значні валютні резерви (для економіки такого розміру).

Посилання на основну публікацію