Національне господарство Чехії в контексті світової економіки

Економіка Чехії вже в першій половині XX століття вважалася однією з найбільш розвинених в Європі (багато в чому завдяки машинобудуванню). Однак після Другої світової війни і початку комуністичного періоду в історії країни економічний розвиток сповільнилося, і в 1970-1980-х роках спостерігалася стагнація економіки.

З початку 1990-х років основними напрямками в реформуванні економіки Чехії були: ваучерна приватизація, лібералізація цін і зовнішньої торгівлі, залучення великих іноземних інвестицій.

До 1997 року економіка Чехії розвивалася стрибкоподібно, повільно розвивалася сфера послуг, що не дозволяло скорочувати відставання в рівні життя населення від держав Західної Європи. Економічна нестабільність знаходила вираз в несприятливих макроекономічних показниках: зростанні безробіття, високої інфляції, високих процентних ставках. У 1997 році зростання промислового виробництва зупинився, в країні почалася економічна криза, пов’язаний з хвилею кризових явищ, що обрушилася на країни, що розвиваються Східної Європи і Азії в 1997-1998 роках.

Після завершення кризи в 1999 році економіка Чехії почала демонструвати стабільні темпи зростання. Щорічне зростання ВВП, скорочення інфляції, приплив іноземних інвестицій у великих обсягах – все це стало свідченням завершення в Чехії періоду трансформації економіки від соціалістичного типу до ринкового. Уже в 2001 році країні вдалося досягти величини створюваного ВВП в 102,6% від рівня 1989 року. Серед посткомуністичних країн Чехія посідає друге місце за рівнем життя після Словенії.

Основними підсумками перехідного періоду є: приватизація економіки (в 2005 році більше 80% ВВП створювалося приватним сектором); переорієнтація торгових потоків на країни ЄС; інвестиційна привабливість Чехії для міжнародного капіталу (Чехія була першою країною Східної Європи, якій присвоєно інвестиційний рейтинг). На 2005 рік, за даними ЮНКТАД, у Чехії було накопичено 59,446 мільярда доларів США іноземних інвестицій. З країн Східної Європи за цим показником з нею можуть зрівнятися тільки Угорщина і Польща. Саме іноземні інвестиції стали одним з чинників відродження чеської економіки.

Структура ВВП характеризує Чехію як країну, що досягла постіндустріальної стадії розвитку, проте зберігає на своїй території потужну індустріальну базу.

У галузевій структурі сфери послуг Чехії можна виділити туристичний сектор (країна знаменита своїми курортами та історичними пам’ятками). У 2005 році Чехію відвідали близько 6,34 мільйона іноземних туристів; дохід від них склав 5,58 мільярда доларів США. На торгівлю і транспорт припадає близько 10% створюваного в країні ВВП; на сектор грошово-кредитних і страхових послуг – 5% створюваного в країні ВВП. Відносно цього сектора варто особливо відзначити, що після приватизації він майже повністю перейшов під контроль іноземного капіталу (в сукупному банківському капіталі частка держави і чеських підприємців в 2005 році становила лише 17,9%). Після запланованої приватизації національної поштової служби і відкриття цього ринку для вільної конкуренції, а також у міру подальшого розвитку комунікаційної інфраструктури очікується зростання даного сектора економіки. Велику частку в ВВП (16% на 2004 рік) займає сектор неринкових послуг (медичні послуги, освітні послуги, культура).

Промисловий сектор відіграє традиційно важливу роль в економіці Чехії. Однією з найбільших галузей промислового сектора є автомобільна галузь: в 2004 році на неї припадало 15% промислового виробництва, трохи меншу частку вона становила в сукупної доданої вартості, створюваної промисловістю. Останній факт пояснюється тим, що значна частина комплектуючих проводиться в інших країнах (саме на цій стадії формується велика частка доданої вартості), а в Чехії проводиться лише збірка. В автомобільній галузі працюють належить концерну «Фольксваген» (Volkswagen) компанія «Шкода» (Skoda), виробник вантажівок «Івеко» (IVECO), складальне виробництво корейського концерну “Хенде” (Hyundai), заводи «Мерседес-Бенц» (Mercedes-Benz ), «Сіменс» (Siemens) та інших виробників автокомпонентів. Машинобудівний сектор (26% всієї створеної доданої вартості в 2005 році), частиною якого і є автомобільна індустрія, є ключовим сектором чеської промисловості.

Крім автомобільної промисловості, в нього входять інші сектори, що виробляють транспортні засоби, сектор верстатобудування, сектор приладобудування, сектор електротехнічної й електронної промисловості. Іншими галузями промисловості є виробництво енергії, води і газу (3,65% всієї створеної доданої вартості в 2005 році), будівництво (6,75% всієї створеної доданої вартості в 2005 році), металообробка, хімічна промисловість (важливою її частиною є нафто- і газо-переробка, що працюють на привізній сировині; головними кінцевими продуктами є пластмаси і гумові вироби, фармацевтична продукція), деревообробка, виробництво будівельних матеріалів (чеська промисловість відома своїм склом, керамікою, порцеляною), харчова промисловість (пиво, мінеральна вода).

З моменту завершення в Чехії трансформаційного періоду саме обробна промисловість стала основним двигуном розвитку економіки країни, в 2006 році дві третини приросту ВВП було забезпечено за рахунок обробної промисловості. Продукція цієї галузі стала складати більшу частину експорту країни.

З 1990-х років в Чехії існує очевидна тенденція зменшення ролі держави в національній економіці. Приватизація і лібералізація 1990-х років привели до того, що держава втратила домінуючу роль в економіці країни. Найбільш важливі його функції зводяться до наступних: формування та забезпечення стабільності інституційного середовища; регулювання зовнішньоекономічної діяльності; управління державною власністю; соціальне регулювання і соціальна політика; селективна інвестиційна політика; регулювання грошового обігу.

Одним з найскладніших питань формування нового економічного середовища було одночасне створення економіки, що діє на основі ринкових принципів, і збереження соціальних гарантій населенню. У підсумку це призвело до того, що в Чехії держава зберегла за собою функції управління соціальною сферою; в першу чергу маються на увазі сфери охорони здоров’я та освіти. Освіта в Чехії є безкоштовним, хоча на освітньому ринку присутні приватні школи і університети.

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2008 року, Чехія названа країною – членом ОЕСР з економікою «високого доходу» (high income). Категорія Чехії як країни-позичальника не визначається.

У рейтингу конкурентоспроможності економік світу в 2008-2009 роках Чехія посідає 33-е місце (з 134) з показником 4,62 бала.

В економіці Чехії зовнішня торгівля зіграла одну з найважливіших ролей при подоланні трансформаційного спаду. Саме експортна промисловість стала одним з основних двигунів розвитку чеської економіки. Чеський уряд це усвідомлювала і прикладало зусилля для стимулювання експорту. Був створений цілий комплекс державних установ, діяльність якого була спрямована на розвиток експорту. Не випадково і те, що одним з небагатьох банків, що залишилися у власності держави, став експортно-імпортний банк, який видає пільгові кредити експортерам.

За офіційними даними (2006 року), основною статтею експорту є продукція машинобудування (53,1%), в основному це транспортні засоби (автомобілі, трактори, автобуси, поїзди) та машини (енергетичне обладнання для атомних електростанцій, турбогенератори і інші товари машинобудування) . Після початку трансформації Чехії вдалося залучити значні іноземні інвестиції в ці традиційні для країни галузі і за рахунок цього домогтися високого рівня конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Другий за значимістю статтею експорту є промислові товари (20,8%); під цим поняттям маються на увазі проміжні товари, що використовуються в промисловому виробництві. Продукція хімічної галузі (6,0%) дуже сильно залежить від імпорту первинної сировини, тому важко робити висновки про майбутнє цієї галузі. Продукція харчової (продовольчі товари та тварини – 2,9%, алкоголь і тютюн – 0,5%) і текстильної промисловості з кожним роком втрачає свою конкурентоспроможність перед іншими країнами, що розвиваються.

Структура імпорту (2006 рік) багато в чому повторює структуру експорту: продукція машинобудування – 41,2%, промислові товари – 20,3%, різні промислові вироби – 10,7%, продукція хімічної промисловості – 10,4%, мінеральне паливо і мастильні матеріали – 9,6%, продовольчі товари та тварини – 4,2%, сировина, за винятком палива, – 2,7%.

Країнова структура експорту та імпорту демонструє орієнтованість економки Чехії на країни ЄС, на які припадає 83,9% обсягу експорту і 70% – імпорту (2006 рік). На Росію припадає 2% чеського експорту і 6% – імпорту.

Посилання на основну публікацію