Московський метрополітен

Ідея створення в Москві підземних доріг обговорювалася з 1902 р, в 1912 р міська дума знову підняла питання про будівництво метрополітену, але через Першої світової війни будівництво так і не розпочали. У 1922 р радянський уряд повернулося до проекту будівництва метро. У 1931 р на Русаковской вулиці заклали перший шахту метробуду. Перша лінія метро від «Сокольников» до «Парку культури» з відгалуженням у бік «Смоленської» відкрилася 15 травня 1935 На лінії було 13 станцій, а її протяжність склала 11,6 км.

До моменту відкриття московського метро підземками розташовували багато міст світу, але ніде ці транспортні станції не будували так красиво, як у Москві. Столичне метро стало ланцюгом унікальних підземних палаців, над оформленням яких трудилися кращі архітектори та художники. Поруч з підірваним храмом Христа Спасителя, на місці якого планували побудувати Палац Рад, в 1935 р з’явилося видатний твір архітектури – станція «Палац Рад», нині станція «Кропоткінська» (1935 р, А. Н. Душкін, Я. Г. Ліхтенберг). Станцію облицювали мармуром зі стін храму, у верхній частині колон влаштували підсвітку, зорово поднимающую звід залу. «Кропоткінська» відноситься до типу колонних трёхпролётних станцій. При їх будівництві під землею паралельно один одному прокладають трьох бетонні труби-тунелю: бокові, з рейками і посадочними платформами, і центральну, з розподільною платформою. Ці тунелі з’єднані в єдиний об’єм. Зближені краю оброблення бічних і центральної тунельних труб підтримуються загальними опорами – двома рядами колон.

Станцію «Комсомольську» радіальну (1935 р Д. Н. Чечулін) відрізняє наявність галерей над шляхами, що дозволяють розвантажити потік пасажирів на платформі. Керамічні панно (за ескізами Е. Е. Лансере), що прикрашають зал, зображують комсомольців-метробудівців. «Комсомольську» кільцеву (1952 р, А. В. Щусєв) прикрашають 8 мозаїчних панно на тему боротьби радянського народу за свободу (за ескізами П. Д. Коріна) в обрамленні візерунків з мармуру і самоцвітів.

Цінні породи мармуру використані в оформленні станції «Площа Революції» (1938 г.). Ця станція відноситься до типу пиляних трёхпролётних, три паралельних тунелю не поєднуються, а для проходів від посадкових платформ до центральної розподільчої зроблені прорізи (арки) в обробленні тоннелей. Між прорізами утворюються пілони з масиву землі, затиснутого між Обделка сусідніх тунельних труб. У нішах арок між пілонами станції «Площа Революції» розмістилися бронзові скульптури, що зображують радянських людей різних професій. Склалося повір’я, що дотик до носа собаки прикордонника забезпечує успіх на іспитах, а дотик до ніжки студентки позбавляє від мук нерозділеного кохання, – безліч рук відполірувати ці частини скульптур.

Склепіння між колонами залу станції «Маяковська» (1938 р Душкін) укріплені листами гофрованої сталі – це частини ніколи не літав суцільнометалевого дирижабля, що будувався в 1930-і рр. за проектом К. Е. Ціолковського. У куполах станції мозаїчні панно на тему «День радянської країни» (за ескізами А. А. Дейнеки). Під час війни ця станція служила бомбосховищем. Тут в листопаді 1941 р відбулося урочисте засідання, присвячене річниці Жовтневої революції.

У жовтні 1941 р, коли німецькі війська стояли під Москвою, метро готували до вибуху, щоб не залишати ворогові. На щастя, наказ скасували. Багато станції метро служили бомбосховищами, а підстанцією «Кіровська» (зараз «Чисті ставки») в 1941 р знаходився вузол зв’язку Ставки Верховного головнокомандування, поїзда на станції не зупинялися.

Метро продовжували будувати і під час війни: в 1943-1944 рр. відкрилися станції «Павелецька». «Автозаводська», «Новокузнецька», оформлені панно і рельєфами, присвяченими подвигу радянського народу у війні. Багато оформлялися та повоєнні станції: в пілони станції «Смоленська» (1952 р, Душкін) вмонтовані 32 підсвічених вітража (за ескізами Коріна). Станція «Проспект Миру» кільцева (1952 р) оформлена рельєфами на сільськогосподарські теми.

У 1954 р ряд станцій з’єднала кільцева лінія метро. Пілони станції «Краснопресненська» цієї лінії оформлені рельєфами, що зображують революційні події. Станція оброблена грузинським мармуром. На місці видобутку цього мармуру 170 млн років тому плескався океан, і в полірованих плитах «Краснопресненській» можна відшукати зрізи скам’янілостей, сліди мешканців древнього моря. Подібні відкриття чекають вас на станціях «Площа Ілліча», «Парк Перемоги», «Каховська», «Таганська» та ін.

Будівництво нових станцій метро триває, але станції, побудовані після 1960-х рр., Вже не блищать розкішшю, хоча багато з них є цікавими творами архітектури. У 2008 р московське метро налічувало 175 станцій, протяжність його ліній становила близько 300 км.

Посилання на основну публікацію