1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Модернізація економіки України

Модернізація економіки України

За 20 років незалежності Україна втратила величезну економічна спадщина, що дісталася їй від СРСР, сильно відставши в своєму розвитку і від західних сусідів, і від східних. Відновити виробництво хоча б до колишнього рівня, зробити потім «ривок», ліквідувати відставання, від цього залежить майбутнє країни і її народу. Тому надзвичайно гостро стоїть питання про модернізацію народного господарства, про створення дійсно сильної, життєздатної, сучасної економіки, здатної стати основою для вирішення наболілих соціальних проблем.

Біда, однак, у тому, що «модернізація економіки України» давно стала улюбленим предметом красивого словоблудства, розходиться з тим, що реально відбувається в країні. А реалії такі, що системна криза української економіки, всупереч запевненням влади, триває і навіть поглиблюється; дорогоцінний час втрачається даремно, Україна і далі скочується в число відсталих «аграрно-сировинних придатків». Чому перспектива входження України в когорту передових країн з розвиненою наукою і промисловістю виглядає все більш примарною.

У 1981 році в промисловості УРСР питома вага машинобудування становив 30,2%, нині лише 11,9%. Провідними галузями української промисловості є чорна металургія 22,2% і харчова промисловість 14,7%. У матеріалі Держстату «Про соціально-економічне становище України за 2011 рік» 68,5% промислової продукції характеризуються словом «сировинна» і тільки 12,9% як «інвестиційна». «Інтеграція України в світову економіку», що посилилася після вступу до СОТ на свідомо невигідних для країни умовах, веде до того, що національна економіка все більше орієнтується на експорт – на експорт сировини і продукції першого переділу. Металургія та хімпром нині, багато в чому через слабкість внутрішнього ринку, через розвал машинобудування та інших галузей, які споживають метал і хімікати, туго «зав’язані» на експорт, туди йде 60% продукції металургії і більше половини хімічної і нафтохімічної продукції. Відповідно, зазначені галузі і вся економіка в цілому критично залежать від кон’юнктури на світових ринках. Можливе падіння цін на металопрокат завжди буде загрожувати українській економіці справжньою катастрофою.

Питома вага всіх галузей машинобудування в експорті лише 17,4%, причому основна маса цієї продукції поставляється в Росію та інші країни Митного Союзу, від якого Україна може «дистанціюватися», віддавши перевагу ЗВТ з Євросоюзом. А вже там-то наші машини мало кому потрібні.

Повний занепад багатьох галузей національної економіки, таких як машинобудування, легка промисловість обумовлює зростаючу залежність країни від імпорту. Зростає коло товарів, аж ніяк не тільки високотехнологічних, які Україна вже не випускає і, більш того, розучилася виготовляти.

Деградація національної промисловості знаходить своє вираження в погіршується зовнішньоторговельний баланс. Починаючи з 2006 року, імпорт товарів і послуг незмінно перевищує їх вивезення, причому останні два роки сальдо зовнішньоторговельного балансу показувало тенденцію ще більшого догляду «в мінус».

Модернізація економіки України в першу чергу передбачає посилені капіталовкладення з метою оновлення виробничих фондів. У 2011 році, вперше з 2007-го, було зафіксовано зростання інвестицій в основний капітал 122,4% до 2010 року. Проте, зараз інвестиції в основний капітал перебувають лише на рівні 60% від показника 1990 року, тоді як ВВП досяг 70% ВВП-90. Звідси можна зробити два неприємних виведення.

По-перше, навіть незважаючи на зростання інвестицій, їх все одно недостатньо для поповнення тих жахливих втрат національної економіки, які мали місце в 1990-ті роки, коли інвестиції в основний капітал впали приблизно до 20% від рівня 1990 року. І, по-друге, найважливіша народногосподарська пропорція, розподіл національного доходу на фонд нагромадження і фонд споживання явно зміщена в бік споживання. Попросту кажучи, українське суспільство в основному зусиллями його «верхнього шару» як і раніше занадто багато споживає і недостатньо інвестує в своє майбутнє, і це після що відбулася в недалекому минулому економічної катастрофи. Говорячи ще простіше, триває розпочатий в 1990 році процес «проїдання» економічного потенціалу країни, замість його енергійного відновлення і зміцнення. А це ставить під величезний сумнів обіцяний нам динамічне зростання економіки і вирішення соціальних проблем.

Цікаво, до речі, проаналізувати структуру інвестицій за джерелами фінансування. З 2002 по 2011 рік питома вага власних коштів підприємств зменшився з 65,8 по 54%, а ось питома вага банківських кредитів зріс з 5,3 до 17,9%. Можливо, це не відноситься до теми цієї статті, але факт цікавий – він, на мій погляд, відображає посилюється контроль над економікою з боку банків і фінансових груп. Частка іноземних інвестицій на початку 2000-х років досягала 5-5,5%, а тепер опустилася до 3,1% так що надії на «закордон».

А ще є відповідне «до останньої межі», тобто до остаточного розвалу, ЖКГ наприклад, труби тепло і водомереж зношені на 63%, також вимагає «прийняття термінових і дієвих заходів». Картина, прямо скажемо, вимальовується похмура, далека від показного оптимізму можновладців. Втім, і т.зв. «Опозиція» аж ніяк не б’є на сполох з приводу деградації національного господарства її, «опозицію», такі проблеми, схоже, хвилюють найменше.

Ключовий момент модернізації, пріоритетний розвиток науки і сфери високих технологій. І в цьому питанні теж ніякої модернізації, ніякого «прориву» щось не видно. Навпаки, багато показників і далі погіршуються.

Як свідчить офіційна статистика, в 2011 році число організацій, що здійснюють наукові дослідження і розробки, скоротилося з +1303 до 1255. На 4,5 тис. «Багнетів» стала менше армія науковців.

Питома вага виконаних наукових і науково-технічних робіт в загальному обсязі ВВП в 1996 році становив 1,36%, в 2006-му опустився нижче 1%, в 2010 році склав 0,9%, а в минулому році вже тільки 0,79% . Відрадно, звичайно, що зросла питома вага підприємств, що займаються інноваціями 2010 рік 13,8%, 2011-й 16,2%. Але цей показник все одно «не дотягує» до позначки 2000 року, коли інноваціями займалися 18% вітчизняних підприємств. А так хотілося б, щоб він наблизився до 100%!

Так само «не дотягує» до 2000 року показник питомої ваги підприємств, які впроваджують інновації 12,8% у 2011 році проти 11,5% у 2010-му і 14,8% в 2000 році. І, знову ж таки, не дивлячись на що відзначається статистикою збільшення кількості впроваджених інновацій, неухильно знижується. Виходить, кількість поки ніяк не переходить в якість.

Ось ці наведені вище дані, на мій погляд, і дають об’єктивну відповідь на поставлене в підзаголовку статті питання. «Модернізація» поки залишається лише в манілівських прожекти і мріях, в демагогії політиків, морочащіх голови «електорату» красивими і модними словами. А в дійсності країна стає, навпаки, все більш відсталою, все більше «зношеної», все більш убогою в технічному, економічному, культурному відношеннях. І з кожним роком проводяться «реформ» тануть надії на зміну на краще.

Для виведення країни з довготривалого системної кризи, для, не побоюся цього слова, порятунку економіки і народу, потрібні екстрені заходи, що далеко виходять за рамки тієї згубної економічної політики, що проводилася всі останні 20 років. Потрібні реальні, а не декларовані зміни – зміни найглибші, корінні, фундаментальні.

ПОДІЛИТИСЯ: