Міжнародний характер проблеми «Суспільство і довкілля»

Цю проблему можна розглядати і її розглядають на трьох рівнях: страновом, регіональному і глобальному.

Цілком природно, що кожна країна передусім піклується про вирішення своїх власних ресурсних та екологічних проблем. В останні три-чотири десятиліття в США, країнах зарубіжної Європи, в Японії, в колишньому СРСР, та й у деяких країнах світу, що розвивається були видані закони і постанови, іноді дуже суворі, спрямовані на поліпшення якості навколишнього середовища, скорочення повертаються в цю середу антропогенних «відходів». З’явилося і таке визначення: «розповзання бруду по планеті». Нині багато країн мають спеціальні міністерства з охорони навколишнього середовища або інші відповідні органи приблизно такого ж рангу. У багатьох країнах Заходу не тільки виникли, але й набули вже чималу вагу партії «зелених». У першу чергу це відноситься до ФРН, Бельгії, Нідерландам, Франції, Італії. І проте заходів, що вживаються окремими державами, недостатньо, оскільки взаємодія природи і суспільства ніяк не може обмежуватися територіями окремих держав.
Ось чому так важливий регіональний рівень, при якому спільні заходи здійснює велике число країн, що мають спільні природоохоронні інтереси. Яскравим прикладом такого роду може служити загальноєвропейське співробітництво, що відповідає положенням Заключного акту наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975 р.). Воно включає в свої завдання боротьбу із забрудненням повітря, охорону морських і річкових вод, раціональне використання грунтів, спостереження за міським середовищем населених пунктів, створення мережі природоохоронних об’єктів і багато іншого. Подібні широкі регіональні програми зазвичай включають в себе і кілька субрегіональних, наприклад за внутрішніми морям (Середземне, Північне, Балтійське, Чорне) або міжнародних ріках (Дунай, Рейн).

Нарешті, коли говорять про глобальному рівні, то мають на увазі об’єднання зусиль країн всього світового співтовариства. Такий підхід найбільш важливий, особливо з урахуванням того, що ресурси Світового океану, космічні, кліматичні взагалі відносяться до категорії загальнолюдських, та й транскордонність пересування повітряних і водних мас теж сприяє глобалізації багатьох важливих уявлень, формування єдиного широкого екологічного простору.
У зв’язку з цим виникає цікаве і важливе питання про форми глобальної співпраці у системі «Суспільство і довкілля». Існують десятки міжнародних організацій та установ, прямо або побічно займаються цією проблемою. У першу чергу, очевидно, слід сказати про діяльність ООН та її спеціалізованих установах у галузі охорони навколишнього середовища та природоохоронного освіти.
Перша конференція ООН з навколишнього середовища відбулася в 1972 р. у Стокгольмі. Вже наступного року в рамках ООН була прийнята велика програма з проблем навколишнього середовища – ЮНЕП (United Nations Environment Programme – UNEP). Вона координує роботи, що ведуться в різних країнах, узагальнює світовий досвід, підтримує перспективні починання.
Головний напрямок роботи ЮНЕП – забезпечення Глобальної системи спостережень (моніторингу) за станом навколишнього середовища, яка включає спостереження за кліматичними умовами, за перенесенням забруднюючих речовин, за відновлюваними природними ресурсами, за станом Світового океану, а також спостереження для цілей охорони здоров’я. ЮНЕП відповідає за глобальну інформаційну мережу, за Міжнародний регістр потенційно токсичних хімічних речовин. ЮНЕП керує роботами по боротьбі з опустелюванням і збезлісенням, об’єднує зусилля країн Азії, Африки та Латинської Америки з використання басейнів деяких річок і озер, здійснює програму регіональних морів, що зачіпає 130 держав. Під контролем ЮНЕП знаходяться використання маловідходних і безвідходних технологій, виробництво і транспортування отруйних речовин і відходів. ЮНЕП керує також спеціальною програмою з освіти в галузі навколишнього середовища. Важливо відзначити, що ЮНЕП здійснює всю свою роботу в тісному контакті з іншими спеціалізованими органами ООН: з питань продовольства і сільського господарства (ФАО), з питань праці (МОП), Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), Всесвітньою метеорологічною організацією (ВМО), Світовим фондом охорони природи (ВФОП) та ін

Одна з головних організацій в системі ООН – ЮНЕСКО – також включилася у вирішення проблеми «Суспільство і довкілля». Ще в 50-60-х рр.. XX в. під її егідою були здійснені такі програми, як «Арідні зони», «Вологі тропіки», «Гідрологічне десятиліття», «Міжнародна біологічна програма». Після цього ЮНЕСКО виступила з ініціативою здійснення спеціальної довгострокової програми «Людина і біосфера», яка була прийнята в 1970 р. Скорочена її назва МАБ (Man and Biosphere – MAB).
Нині в роботі МАБ беруть участь близько ста країн, включаючи Росію. Як правило, цю роботу ведуть за окремими проектами. Прикладами їх можуть служити: «Екологічний вплив діяльності людини на тропічні і субтропічні екосистеми», «Екологічне вплив різних видів землекористування та практики господарювання на ліси помірної зони і Середземномор’я», «Екологічний вплив діяльності людини на ресурси озер, боліт, дельт, річок, естуарії і прибережних районів »та ін
Важливою міжнародною організацією є також Всесвітній союз охорони природи (до 1988 р. він називався Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів – МСОП). Членами цього союзу складаються 626 національних наукових, державних та інших установ з 120 країн, 33 міжнародні організації, включаючи Міжнародний географічний союз (МГС). Союз видає Червону книгу, яка періодично поповнюється. Ще наприкінці 1980-х рр.. спільно з ЮНЕП та іншими організаціями він підготував і опублікував «Всесвітню стратегію охорони природи» – важливий міжнародний документ, що відображає колективну заклопотаність народів станом довкілля та містить розгорнуту програму їхньої спільної діяльності. Він містить конкретні рекомендації, що стосуються і до окремих видів виробництв, і до окремих районам Землі.
У 1983 р. ООН створила Всесвітню комісію з навколишнього середовища і розвитку. Через чотири роки ця комісія опублікувала звіт «Наше спільне майбутнє», у якому прозвучало попередження про те, що якщо світовий економічний розвиток буде і надалі відбуватися без урахування ресурсно-екологічних можливостей нашої планети, то людство очікують важкі випробування і різке погіршення навколишнього середовища.
У 1986 р. після декількох років підготовки в рамках Міжнародної ради наукових союзів (МСНС) була затверджена Міжнародна геосферно-біосферна програма (МГБП), в якій беруть активну участь і географи.

У 1992 р. в Ріо-де-Жанейро відбулася ще одна Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, в якій брали участь глави та представники 179 держав. Форум «Ріо-92» прийняв важливі постанови і рекомендації, що стосуються навколишнього середовища. Серед них – «Порядок денний на XXI століття», що представляє собою програму соціально-економічного розвитку людства і поліпшення якості навколишнього середовища.
Поряд з багатостороннім співробітництвом у галузі охорони навколишнього середовища, яке здійснюють як на міжурядовому, так і на неурядовому рівні, широко поширене також двостороння співпраця в цій сфері. Росія, наприклад, має відповідні угоди з США, Канадою, Францією, Великобританією, іншими країнами. Як правило, вони полягають між різними природоохоронними відомствами.

Посилання на основну публікацію