Міжнародний географічний поділ праці

Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) – основне поняття економічної географії; воно виражається в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг і в подальшому обміні ними.

Для формування МГПП необхідна наявність трьох факторів: існування країни-виробника, що володіє перевагами у розвитку даної галузі перед іншими країнами; існування поза країни-виробника країн, де є попит на її продукцію за вищою ціною; транспортні витрати повинні бути менше різниці між ціною виробництва і продажною ціною.

В результаті МГПП в окремих країнах виникають галузі міжнародної спеціалізації, які більшою мірою орієнтовані на експорт продукції і визначають «обличчя» країни в МГПП. Для МГПП характерні об’єктивні протиріччя. Так, непомірна спеціалізація країни на поставках невеликого числа товарів може привести її економіку до дуже сильну залежність від коливань кон’юнктури на світових ринках, об’єднує галузевий склад господарства.

Спеціалізація ж на галузях обробної промисловості (розвиток яких можливе лише на базі зрілого господарства) може послужити потужним фактором розвитку всього господарства.

Прикладами галузей спеціалізації можуть бути вирощування кави в Бразилії, Колумбії, автомобілебудування, суднобудування, електротехнічна промисловість Японії, зерноводство Канади та Аргентини. Міжнародна спеціалізація призводить до необхідності міжнародного обміну товарами і послугами, що в свою чергу підвищує інтенсивність міжнародних економічних зв’язків, число і потужність вантажопотоків.

Тому найважливішим чинником розвитку МГПП є зниження транспортних витрат.

Посилання на основну публікацію