Міжнародні економічні зв’язки Росії

Міжнародні економічні зв’язки Росія здійснює в торговельній та грошово-інвестиційної формі.

За статистичними даними можна встановити, що значення зовнішньої торгівлі для економіки Росії за останні роки істотно зросла. Посилилося економічне співробітництво Росії з країнами самого динамічного регіону світу – Азіатсько-Тихоокеанського, зокрема, з країнами, що входять в таку регіональну організацію, як АСЕАН. Відбулося скорочення обсягів торгівлі з більшістю африканських країн, з низкою країнами східної Європи. Складаються нові торговельні відносини з ПАР, Чилі, Гонконгом, Південною Кореєю. Разом з тим частка Росії у світовій торгівлі скорочується. Зовнішньоторговельний оборот Росії становить близько 1% від світового (3% у 80-х роках ХХ ст.).
У Європі значними торговельними партнерами є Німеччина, Італія та Великобританія. На американському континенті – це США і Канада, але обсяг зовнішньоторговельних відносин незначний. У США діє поправка Джексона-Веніка, що обмежує умови торгівлі між США і Росією (заборонено продавати в Росію висотехнологічних продукцію подвійного призначення, яка може бути використана як для виробництва цивільної продукції, так і для випуску якоїсь військової техніки). В Азії (без країн СНД) головні торгові партнери – Китай, Японія та Індія.

В останні роки основними статтями експорту були: продукти переробки корисних копалин (близько 60%), метали (більше 10%), механізми та обладнання (більше 9%), хімічні препарати (близько 8%). Основний напрямок експорту: Німеччина (7,7% від загального обсягу), Нідерланди (6,5%), Італія (6,3%), Китай (6,2%), Україна (5,2%). Основні статті імпорту: механізми та обладнання (36%), харчові продукти (22%), хімічні препарати (17%), метали (6,5%). Основні джерела імпорту: Німеччина (10,7% від загального обсягу), Білорусія (6,5%), Україна (5,9%), Китай (4,4%). Казахстан (3,9%).
У 2004 р. зросли поставки калійних мінеральних добрив (фізичні обсяги) на 15,2%, азотних мінеральних добрив – на 8,6%, каучуку синтетичного – на 11,4%, аміаку безводного – на 6,9%, метанолу – на 3,5%, пиломатеріалів – на 15,3%, ліси круглого – на 10,4%, фанери – 18,2%, паперу газетного – 4,6%.

Торгівля відбувається не тільки в товарній, а й грошовій формі: торгівля підприємницьким капіталом, коли одна країна робить інвестиції в економіку іншої країни. Іноземні інвестиції в Росію йдуть в основному в сферу паливної та харчової промисловості, торгівлю і громадське харчування, лісопромисловий комплекс. Провідні експортери капіталу в Росію – США, Швейцарія, Бельгія, Австрія, Німеччина, Швеція, Великобританія. Слід зазначити, що за обсягом іноземних інвестицій Росія значно відстає не тільки від розвинених країн, а й від цілого ряду держав, що розвиваються. У той же самий час і Росія сама експортує капітал, в основному в країни СНД (Білорусь) і в деякі країни, що розвиваються (у В’єтнам, в освоєння морських нафтових родовищ).

У міжнародному економічному поділі праці Росії відводиться роль постачальника сировини: мінерального та лісового, дешевої кваліфікованої робочої сили (трудові ресурси), інтелектуальних ресурсів (вчені, інженери, конструктори) і деяких видів готової продукції (енергетичне обладнання, вироби таких галузей, як космонавтика і ВПК).

Посилання на основну публікацію