У ході геологічного розвитку на більш-менш великих ділянках берегів, шельфу і дні Індійського океану утворилися і накопичилися різні види твердих корисних копалин. Частина їх вже розвідана і вивчена, а частина розробляється в промислових масштабах.
Найбільш інтенсивно використовуються рудні багатства прибережно-морських розсипів важких мінералів і металів, поширених на південно-західних берегах Австралії. У них переважає ільменіт, але попутно видобуваються циркон, рутил і монацит.
Ці родовища вважаються середніми за змістом корисних компонентів, але завдяки високій техніці видобутку і технології їх збагачення тут отримують досить великі обсяги продукції. Вона в основному експортується в:
- США.
- Англію.
- Францію.
- Канаду.
- Японію.
- Німеччину і деякі інші країни.
Великими запасами корисних мінералів характеризуються ільменіт-монацитові і ільменіт-цирконові прибережно-морські розсипи на південному заході Індії і на східних берегах Шрі-Ланки. Ці родовища відрізняються високим вмістом основних компонентів.
Проте недостатньо досконалі способи розробки та збагачення знижують кількість видобутих мінералів, які потім вивозяться в різні держави. Прибережні і підводні розсипи оловоносної руди – касситерита поширені в деяких районах Бірми, Таїланду, Індонезії, де вони інтенсивно розробляються.
У різних районах шельфової зони Індійського океану виявлені фосфоритові конкреції. Їх скупчення зустрічаються у Аравійського півострова, біля Малабарського берега Індії, в районі Північних Андаманських островів, поблизу західного узбережжя Австралії, на вершинах підводних гір на південь від Індонезії.
Фосфорити з дна океану поки не видобувають, але їм надається велике значення як потенційного джерела агрохімічної сировини. На ложі Індійського океану, в основному на Конкреції, глибинах близько 4000 метрів, залягають ядрами яких залізомарганцеві конкреції. У різних районах океану вони утворюють різні за щільністю скупчення.
Якість Індоокеанського конкрецій невисоко.
Вони містять, в основному:
- 10-20 % заліза;
- 10-20 % марганцю;
- 20 – 40 % кремнезему;
- 5-10% окису алюмінію;
- 0,1 – 0,3 % кобальту;
- до 1% нікелю;
- до 1,8 % міді;
- 0,06 % цинку тощо.
Однак в останні роки тут були знайдені конкреції, за змістом кольорових металів не поступаються кращим тихоокеанським зразкам. Отже, і в Індійському океані можуть існувати їхні поклади, придатні для рентабельної розробки. Дослідження в цьому напрямку ведуть різні країни.
Своєрідне корисна копалина – гарячі металоносні розсоли і мули – виявлено в окремих западинах дна Червоного моря. Вони являють собою колоїдну масу, яка містить до 50 – 94 % розсолу, збагаченого залізом, марганцем, цинком, свинцем, міддю, сріблом, служать зуби третинних акул (експонат музею Землезнавства МДУ) золотом та іншими елементами.
За підрахунками фахівців, запаси цих металів оцінюються в 130 млн. тонн. Однак ці рудовмісні розсоли і мули поки ще передчасно відносити до сировинних ресурсів, оскільки не вирішені технічні, технологічні, економічні та інші питання їх розробки.