Мексиканська затока

Напівзамкнений водойму біля південно-східних берегів Північної Америки називають Мексиканською затокою, хоча, по суті, це справжнісіньке окраїнне море.
Залив омиває береги США, Мексики та Куби, повідомляючи із океаном через вузький протоку Флоріди, а з Карибським морем – за допомогою Юкатанської протоки.

Акваторія затоки займає значну площу – 1543 тис.кв.км. Його максимальна глибина – 5203 м.

 

Чаша, в якій розташувався Мексиканську затоку, являє собою центральну улоговину, до якої полого опускається материковий шельф, що плавно переходить в океанічне ложе. У центральній улоговині є плато з групою підняттів висотою до 300 м. Ширина шельфу досягає 250 км.
Мексиканський залівСуществует гіпотеза (втім, нічим поки не підтверджена), що Мексиканську затоку утворився на місці воронки від падіння величезного метеорита, яку заповнили океанічні і річкові води. Цим прихильники метеоритного походження затоки намагаються пояснити його правильну форму і рельєф дна.

Клімат південній частині затоки тропічний, схожий з кліматом сусіднього Карибського моря. Тут теж в літній і осінній час часто виникають урагани і бушують шторми. Північна частина затоки розташована в субтропіках. Температура поверхневих шарів води на півдні досягає +29 град.С (влітку), взимку опускається до +25 град.С. Північна частина затоки прохолодніше, тут вода взимку може охолоджуватися до 18 град.С.
Течії поверхневих вод в Мексиканській затоці спрямовані за годинниковою стрілкою. З Карибського моря сюди входить тепле Юкатанское протягом, що створює значний водяній підпір, в результаті якого із Флоридського затоки бере початок знаменитий Гольфстрім.
Припливи невисокі, менше 1 м.
Крупна впадає в затоку річка – Міссісіпі.

Берегова лінія затоки порізана. Через переважно низьких берегів обриси берегової лінії часто змінюють урагани. У низинних берегових ділянках багато заболочених місць.
Дно біля берегів піщане, галькові-піщане, з глибиною – илисто-піщане, мулисте і глиниста.
У шельфовій зоні північно-західній частині затоки багаті нафтогазові родовища, розробка яких неодноразово приводила до екологічних катастроф, пов’язаних із забрудненням вод затоки пролитої нафтою.
Втім, екологія багатьох районів Світового океану знаходиться під пресом інтенсивного забруднення слідами і відходами людської діяльності, і ніякі аквафільтри Осмо не врятують живий світ від загибелі, якщо ми не усвідомлюємо шкоду і небезпеку своїх дій.

мешканці Мексиканської затоки
Тваринний та рослинний світ Мексиканської затоки, як і належить тепловодному водоймі, дуже багатий і різноманітний. У прибережному мілководді бурхливо розвивається зоопланктон, що є основою харчового ланцюга тутешньої фауни. Умови для процвітання мікроорганізмів створюють добре прогріваються прибережні води і багатство води мікроелементами, що змивається з низинних ділянок суші. Далі, у відкритих водах, зоопланктону значно менше; менше тут і щільність заселення життям.
Макроводорості представлені Таласси черепаховій, цімодоцеевимі і деякими іншими видами.

Донна життя багато представлена ​​численними молюсками, в т.ч. головоногими, раковини, а також голкошкірими (морські зірки, їжаки), ракоподібними (колючі лангусти, краби, раки-відлюдники, креветки і дрібні рачки різних видів). Багато морських черв’яків, змій та інших безхребетних водних тварин.

З ссавців Мексиканської затоки можна відзначити кілька видів дельфінів. Зрідка сюди запливають кити-горбачі і кашалоти.
Риби в Мексиканській затоці представлені великою видовою кількістю. Поласувати численним планктоном припливає рибна дрібниця, а також основний промисловий об’єкт затоки – риба сімейства оселедцевих – медхен. Це невелика оселедець (до 50 см), що утворює в поверхневих водах величезні косяки. Багато тут американської сардинели, сардинели алаша.
Полюванням на оселедцевих зайняті інші хижі риби – луфарі, меч-риби, марліни, акули. Великі риби промишляють, також, тунцем і коріфенамі. Серед донних риб можна відзначити жовтохвіст і черноспінную камбалу, сірих обаполів (родичів чорноморським горбиль). Поблизу гирла Міссісіпі мешкають багато риби, що не бояться опріснення води – тарпон, все ті ж горбилі і навіть сірі бичачі акули. Цих хижачок зустрічали в руслі річки далеко від гирла.
Основні об’єкти промислу – медхен, тунець, устриці, лангусти. Місцями інтенсивно промишляють акул, особливо деякі різновиди сірих (супова, шовкова і ін.). Цінується ніжне жирне м’ясо цих безкісткова риб і, особливо, плавники.
Акули Мексиканської затоки Численні раніше у водах затоки морські черепахи в наші дні зустрічаються все рідше. Тим не менш, тут ще можна зустріти такі види, як зелена, логгерхед, бісса.
Спортивна риболовля ведеться на блакитного марлина, меч-рибу, акул.

Акул тут дуже багато і самих різних. Найбільш часто можна зустріти сірих акул (рифові види, бичачу, синю, длінноплавніковую та ін.), А також тигрову і навіть грозу морів – велику білу акулу.
Трапляються і нещасні випадки, пов’язані з нападом великих акул на купальщиків. Так, в лютому 2011 р акула покусала на пляжі м.Канкун (Мексика) туристку з Канади. На щастя, жінка залишилася жива.
На цьому ж курорті в березні 2011 р від зубів акули постраждала і наша співвітчизниця. Зуби акули залишили рвану рану на нозі, але життя росіянки поза небезпекою (докладніше про ці випадки тут).
Більшість інцидентів з акулами відбувається через недотримання відпочиваючими елементарних заходів обережності під час купання.

Посилання на основну публікацію