Майбутні структурні зміни України

Після десятирічного періоду стрімкого зростання в економіці України відбулися різкі зміни. У першому півріччі 2010 р ВВП впав майже на 20% в порівнянні з аналогічним періодом 2009 р Обсяги будівництва зменшилися більш ніж удвічі, майже наполовину скоротився експорт, причому в числі найбільш сильно постраждалих секторів промисловості виявилися чорна металургія, хімічна промисловість, енергетичний сектор і транспортне машинобудування.

Для повернення на шлях активного економічного зростання недостатньо просто вирішити проблеми, викликані світовою фінансовою кризою. Відновленню економічного зростання в середньостроковій перспективі перешкоджає цілий ряд внутрішніх і зовнішніх факторів, і необхідні невідкладні заходи щодо виправлення ситуації.

Скорочення чисельності працездатного населення. Працездатне населення України за період з 1998 по 2008 р скоротилося на 3%, і ситуація, по всій видимості, буде посилюватися. За оцінками різних експертів, c 2008по 2020 р працездатне населення зменшиться ще на 10% і складе 29 млн чоловік; при цьому загальна чисельність населення в країні знижується, а покоління людей, які народилися в перші повоєнні роки, виходить на пенсію.

Застарілі виробничі потужності. Коефіцієнт зносу основних засобів за 2008 р оцінюється в 52%, в той час як у 2000 році він становив 44%. Багато потужностей з виробництва електроенергії потребують капітального ремонту: так, в 2008 р 40% з них було старше 40 років. Експлуатація такого застарілого обладнання вимагає великих трудовитрат, оскільки значна кількість персоналу виявляється зайнятим не основним виробництвом, а ремонтними роботами і технічним обслуговуванням.

Посилення міжнародної конкуренції і протекціонізму. Поряд з рішенням непростих внутрішніх завдань Україні також доведеться протистояти труднощам, викликаним зміною ситуації на міжнародних ринках в ряді ключових для неї галузей. Експорт країни постраждав в результаті не тільки світового економічного спаду, але також і посилення протекціонізму і збільшення потужностей в ряді країн – найважливіших імпортерів української продукції. Зміна ситуації особливо помітно на світовому ринку сталі. Китай, де недавно імпорт продукції чорної металургії переважав над експортом, перетворився в чистого експортера сталі – перевищення експорту над імпортом в цьому секторі в 2008 р склало 44 млн т. За період з 2004 по 2007 р сталеливарні потужності Китаю збільшилися на 195 млн т , що в чотири рази перевищує сукупні встановлені потужності України. Ця зміна структури попиту та пропозиції на світових ринках неминуче створило додаткові труднощі для українських сталеливарних компаній, ціни знизилися до половини свого історичного максимуму.

Для того щоб забезпечити стійке зростання ВВП на тлі безлічі стоять перед Україною проблем, їй слід в першу чергу розвивати сектора економіки, що володіють значним потенціалом зростання, і домагатися більш ефективного використання трудових ресурсів.

Деякі традиційні сектора промисловості навряд чи зможуть підтримувати високі темпи зростання і, ймовірно, будуть відставати від показників національної економіки. Інші, швидше за все, будуть помітно зростати, за умови створення сприятливих умов ведення бізнесу.

Незважаючи на те що ряд традиційних секторів, таких як металургійна та гірничодобувна промисловість, залишаться важливою частиною української економіки, вони навряд чи зможуть значно збільшити обсяг виробництва. Компанії цих галузей програють світовим виробникам за рівнем операційної ефективності і діють в умовах зростаючої міжнародної конкуренції. Підвищення продуктивності праці в таких секторах, ймовірно, призведе до помірного збільшення обсягів виробництва, якого буде недостатньо для запобігання вивільнення робочої сили, якщо тільки компанії сектора не розширять свою діяльність в сегментах більш глибокої переробки і збуту продукції. Однак це видається проблематичним, оскільки освоєння нових виробництв передбачає наявність на внутрішньому ринку великих замовників з розвиненими потребами, а таких замовників немає. Будуть потрібні і значні інвестиції, які галузі не можуть собі дозволити.

Разом з тим є дві групи секторів з хорошими перспективами зростання. Сектора першої групи мають достатній потенціал підвищення продуктивності без значного залучення додаткових трудових ресурсів, що буде підтримувати зайнятість приблизно на одному і тому ж рівні. У цю групу входять роздрібна торгівля, сектор фінансових послуг, телекомунікації та сільське господарство. Сектора другої групи мають більш значним потенціалом зростання або за рахунок зростання економіки в цілому, або завдяки сприятливим географічним чинникам. У середньо- та довгостроковій перспективі нові робочі місця можуть бути створені в таких галузях, як логістика, туризм, деякі сегменти машинобудування (наприклад, автомобілебудування).

Логістика. Економіка України має потенціал розвитку послуг в сфері логістики, особливо в галузі вантажних автомобільних перевезень. Дії в двох напрямках – спрощення митних процедур і поліпшення якості доріг – здатні підвищити привабливість транзиту через Україну в якості головного маршруту хоча б відносно частини перевезень між півднем Росії і європейськими країнами. Крім того, є можливості розвитку транзитних перевезень з півночі на південь між пунктами в Росії і портами Чорного моря, за умови ліквідації вузьких місць на великих магістралях, залізницях і в допоміжній інфраструктурі. Зростання в цьому секторі призведе до створення нових робочих місць як в самій транспортній галузі, так і в сегменті обслуговування транспортних засобів, будівництва та ремонту інфраструктурних споруд та роздрібної торгівлі вздовж найбільших транзитних маршрутів.

Туризм. Кількість туристів, що приїжджають в країну, вже зараз досить високо. Однак кожен з них витрачає в середньому всього 200 дол. США за відвідування, що в кілька разів менше, ніж в інших європейських країнах, і в два рази менше, ніж в Росії.

Для розвитку туризму потрібно будівництва туристичних зон світового рівня і будівництва готелів світового рівня. Однак реалізація цих заходів потребуватиме від уряду України і місцевих властей значних зусиль, оскільки сьогодні туристична діяльність зводиться до обслуговування туристів в індивідуальному порядку. Одних зусиль підприємців буде недостатньо – необхідна програма розвитку туризму, заснована на передовому світовому досвіді. Це є ключовою умовою розвитку, в тому випадку якщо Україна поставить перед собою завдання отримати вигоду з наявного потенціалу туристичного бізнесу.

Посилання на основну публікацію