Люди і історія Танзанії

Танзанія складається з двох об’єднаних в 1964 році країн – Танганьїки на континенті і острівної держави Занзібар. Проживають тут народи різноманітні також, як і ландшафт і і тваринний світ. У країні існує понад 100 етнічних груп. Незважаючи на наявність безлічі місцевих мов більшість танзанійців говорить на суахілі.

У ранньому середньовіччі на узбережжя нинішньої території країни влаштувалися арабські торговці. Змішавши з місцевими африканськими племенами, вони поширили іслам, який сповідує зараз близько однієї третини населення країни. Отримала розвиток і місцева культура суахілі – змішання африканських і арабських звичаїв. У XVII столітті влада над Занзібар перейшла до султанам Омана, країни, розташованої на Аравійському півострові. Араби вирощували гвоздику і розгорнули на острові торгівлю слоновою кісткою і рабами, яких завозили з внутрішньої частини Східної Африки. В кінці XIX століття Танганьїка стала колонією Німеччини, а Занзібар – британською колонією. Після першої світової війни Великобританія отримала владу над обома колоніями, поки в 1961 році Танганьїка не отримала незалежність. Занзібар став незалежним у 1963 році. Об’єднана республіка Танзанія була утворена в 1964 році на чолі з першим президентом Джулиусом Ньєрере.

На відміну від багатьох інших африканських країн Танзанія не постраждала від етнічних чвар. Незважаючи на економічну відсталість і війну з сусідньою Угандою країна стала вирішувати економічні проблеми своїм власним шляхом. Останнім часом були зроблені зусилля щодо поліпшення ситуації в сільському господарстві, охороні здоров’я та освіті. Зараз в Танзанії рівень грамотності населення один з найвищих серед африканських країн.

Посилання на основну публікацію