Ліси Монголії – географія

Монголія. Південна частина країни безлесна. У Гобийского аймака серед напівпустельних і пустельних просторів на пісках місцями зустрічаються невеликі ділянки саксаулу (Haloxylon ammodendron) і окремих видів карагани (Caragana pygmaea, C. bungei).

Переважаюча порода в лісах Монголії – модрина сибірська (Larix sibirica). Вона широко поширена на величезному протязі уздовж північного кордону країни від Улангома на заході до середньої течії ОнОна на сході. В якості домішки в модринових лісах зустрічаються сосна, кедр сибірський, рідше ялина (Picea obovata), береза ​​і осика. У заплавах річок ростуть тополя лавролістний (Populus laurifolia), різні види верб і чагарникові берези, в гірських долинах і по берегах тимчасових проток – в’яз присадкуватий (Ulmus pumila). Сосна займає значні площі в Східному, Хентейском, Селенгинськом і частково Центральному аймака, а також зустрічається у вигляді домішки до модрини.

Модрина і сосна широко поширені в середній частині гірських схилів, тоді як в нижній частині переважають вторинні листяні ліси з переважанням берези плосколістной (Betyla platyphylla) і осики.

У верхній частині схилів високих хребтів на висоті 2000-2100 м до модрини домішується кедр сибірський, який у міру наближення до верхньої межі лісу утворює чисті кедрові ліси. На висоті 2200-2300 м в горах Хентея зустрічається кедровий стланик (Pinus pumila). Береги невеликих річок і струмків облямовані нустимі заростями чагарникових берізок – ерніков (Betula humilis, B. rotundifolia) та верб (з висотою 2-3 м), а вище в горах в річкових улоговинах зустрічаються галерейні долинні волосіні з ялини сибірської (Picea obovata), подекуди з домішкою ялиці (Abies sibirica). У річкових долинах Хангана-Хентейского гірського району, а також на заході країни в міжгірських улоговинах і долинах поширений складний заплавний комплекс – уремії. У ньому переважають різні види високих верб, черемха, глід, обліпиха (Hippophae rhamnoides), яблуня Палласа (Malus pallasiana). Місцями трапляються дерева тополі лавролістного. Окремі урочища з уремією тягнуться по долинах річок на десятки кілометрів, а в ширину досягають 6-8 км.

Посилання на основну публікацію