Країни східної і південно-східної Азії

Країни Східної Азії. Країни, розташовані на сході Азії, утворюють субрегіон Східна Азія. Північні, західні і південні кордони субрегіону проходять по суші, а на сході його омиває ланцюжок морів Тихого океану – Японське, Жовте, Східно-Китайське і Південно-Китайське. Загальна площа субрегіону дорівнює 11,8 млн. Км.кв, а населення перевищує 1,5 млрд осіб. На частку Східної Азії припадає близько 8% всієї площі суші Землі, 22,2% світового населення і більш світового ВНП. На території субрегіону знаходяться 5 незалежних держав.

Східна Азія – найбільший по території субрегі він Азії. Розташований тут Китай займає 3 місце серед країн світу за території і 1 місце за чисельністю населення. Найменшим по території державою субрегіону є Республіка Корея, а найменш населена країна – Монголія. Прикладом чательно особливістю субрегіону є великі відмінності в політичній системі і економічному розвитку розташованих тут п’яти держав. Так, Китайська Народна Республіка (КНР) розвивається на основі поєднання соціалістичної державності і ринкової економічної системи, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) являє собою одну з найбільш політично закритих країн світу з воєнізованим тоталітарним режимом, Японія – єдина в регіоні монархія, одна з найбільш високорозвинених у світі країн з постіндустріальної економікою, Республіка Корея – одна з нових індустріальних країн Азії з динамічно розвивається, Монгол я ж відноситься до групи слаборозвинених аграрно-індустріальних країн.

Наявність виходу до Тихого океану (за винятком Монголії), знаходження в одному з найдавніших центрів людської цивілізації – позитивні риси географічного положення субрегіону, наявність високогірних перешкод на західній і південній околиці, проходження Тихоокеанського сейсмічного поясу через самі густонаселені райони – його негативні характеристики.

За рельєфом країни Східної Азії дуже схожі між собою. У всіх країнах велику площу займають гори. Разом з тим є такі великі пустелі, як Гобі і Такла-Макан. Важливе місце в країнах субрегіону займають річкові долини і приморські рівнини.

Країни Східної Азії розташовані в основному в помірному, субтропічному і тропічному поясах. Велике значення для економіки країн субрегіону мають природні ресурси. Мінеральними ресурсами мають у своєму розпорядженні всі країни Східної Азії, окрім Японії, водними ресурсами найкраще забезпечені Японія і країни Корейського півострова. Крім того, велике економічне значення мають земельні (Китай), лісові (Китай, країни Корейського півострова), рекреаційні (Японія, Китай, Республіка Корея) ресурси.

Східна Азія вважається одним з найбільш густонаселених регіон світу. Японія і Республіка Корея відрізняються низькими показниками народжуваності. Це призводить до зміни у віковому складі населення цих країн. На зростання населення Китаю впливає проводиться урядом країни демографічна політика. З східноазійських країн найбільш високий природний приріст населення відзначається в КНДР і особливо в Монголії. Середня щільність населення в субрегіоні становить 136 чол. / Км.кв. Найвища щільність населення відзначається в Республіці Корея (510 чол / км.кв), а найнижча – в Монголії (2 чол. / Км.кв).

Середній показник урбанізації в країнах субрегіону становить 58%, при цьому найбільш високий рівень урбанізації відзначається в Японії (93%), Республіці Корея (82%), КНДР (60%). У структурі промисловості чільне місце займає гірничодобувна (Китай, Монголія, КНДР), паливно-енергетична (Китай, Республіка Корея, Японія), чорна та кольорова металургія (Китай, Японія, Республіка Корея), машинобудування (Китай, Японія, Республіка Корея), хімічна (Китай, Японія, Республіка Корея, КНДР), лісова і деревообробна (Китай, Республіка Корея), легка і харчова (всі країни регіону) галузі. Найбільш розвиненою промисловістю виділяються Китай, Японія і Респуб лики Корея. Особливо велика питома вага цих країн в чорній металургії, суднобудуванні, автомобілебудуванні, електроніці та електротехніці, хімічній промисловості субрегіону.

В економіці країн Східної Азії велику роль відіграє сільське господарство. У Монголії та Японії в сільському господарстві переважає тваринництво, а в інших країнах – землеробство. З галузей землеробства добре розвинені зерноводство (пшениця, рис, кукурудза), обробіток технічних культур (бавовник, тютюн, чай, картопля, соя), садівництво. У тваринництві важливу роль відіграє розведення великої рогатої худоби, свиней, птахівництво і рибальство. У Монголії також розвинені вівчарство, козоводство, конярство, верблюдоводство і оленярство. У транспорт- ної системі велике значення має сухопутний транспорт. У приморських країнах велика роль водних видів транспорту.

Країни Південно-східної Азії. Субрегіон Південно-східної Азії охоплює півострів Індокитай, острови Малайського архіпелагу і західну частину острова Нової Гвінеї. Загальна площа субрегіону 4,5 млн. Км.кв, тобто 3% загальної площі суші земної кулі. Загальна чисельність населення – близько 630 млн чоловік (8,5% населення світу). Загальна кількість держав субрегіону – 11. По географічним розташуванням В’єтнам, Камбоджа, Лаос, М’янма, Таїланд є півострівна, а Бруней, Індонезія, Сінгапур, Філіппіни і Східний Тимор – острівними країнами, Малайзія частково розташовується на півострові Малакка, частково на острові Калімантан. Тільки Лаос не має виходу до моря. 4 держави – монархії, Малайзія і М’янма мають федеративну форму національно-державного устрою.

Розташування на стику Тихого і Індійського океанів, в зоні культурного впливу двох великих цивілізацій – китайської та індійської, важливі морські шляхи міжнародного значення – основні особливості географічного положення субрегіону.

У рельєфі поєднуються рівнини і гірські області. Однак великих рівнин тут немає. Субекваторіальний і екваторіальний клімат сприяв розвитку вологих вічнозелених лісів. Площа, вкрита лісом, становить 42% від усієї території країн субрегіону. Найбільші річки – Меконг, Іраваді, Чао-Прая, Хонгха. Великі річки більш характерні для материкової (півострівний) частини субрегіону.

Велике економічне значення мають біологічні ресурси океану. Вони широко використовуються населенням. На деяких островах Малайського архіпелагу займаються промислом перлів.

Велике економічне значення мають мінеральні ресурси країн субрегіону. Від М’янми до Індонезії простягнувся так званий «олов’яно-вольфрамовий» пояс, в межах якого видобувається в великому обсязі олово. За загальними запасами цього металу субрегіон займає провідне місце в світі, а за запасами сурми – перше місце серед субрегіонів Азії. Крім того, тут видобувається нафта (Індонезія, Малайзія, Бруней), кам’яне вугілля (В’єтнам, Індонезія), уранові руди (Індонезія, Філіппіни), золото (М’янма, В’єтнам, Філіппіни), вольфрам (М’янма, Таїланд), боксити (Індонезія, Філіппіни, Малайзія).

У більшості країн субрегіону під впливом етнічних, релігійних та інших факторів зберігається високий рівень природного приросту населення. Самі багатонаселеної країни субрегіону – Індонезія, Філіппіни, В’єтнам. На території Південно-східної Азії проживає більше 200 народів. Серед них найбільш численні малайці, лао, тайці, в’єтнамці, семанги, бірманці, філіппінці, яванци, китайці.

В Індонезії, Малайзії, Брунеї переважають мусульмани. У Таїланді, Лаосі, Камбоджі, М’янмі, В’єтнамі поширений буддизм, в Сінгапурі конфуціанство. У деяких країнах велика частка католиків (Філіппіни, Східний Тимор).

Середня щільність населення в субрегіоні становить 140 чол. / Км 2. У малих країнах цей показник набагато більше (в Сінгапурі він перевищує 8000 чол. / Км / кв). Рівень урбанізації в середньому близько 50%. У Сінгапурі цей показник дорівнює 100%, а в слаборозвиненому Східному Тиморі не досягає 30%. Найбільшими містами субрегіону є Джакарта, Бангкок, Маніла.

На культуру країн Південно-східної Азії великий вплив історично надали Китай та Індія, але в економічному розвитку багато з них орієнтувалися на досвід Японії. В результаті Сінгапур, Таїланд, Малайзія увійшли до групи динамічно розвиваються нових індустріальних країн. Бруней – країна-експортер нафти з високим рівнем життя населення. Східний Тимор і Лаос відносяться до найменш розвиненим, аграрних країн.

У країнах субрегіону отримали розвиток гірничодобувна (майже у всіх країнах), паливно-енергетична (Індонезія, Малайзія, Бруней і ін.), Кольорова металургія (Індонезія, Малайзія, Таїланд, В’єтнам та ін.), Машинобудування (Індонезія, Сінгапур, Малайзія і ін.), хімічна (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, В’єтнам та ін.), легка і харчова промисловість (практично у всіх країнах субрегіону).

У сільському господарстві переважає землеробство, основною культурою є рис. У країнах субрегіону вирощуються також різні прянощі, чай, кава, кокосова пальма, натуральний каучук. Добре розвинене рибальство. Основними видами транспорту є водний і автомобільний.

Посилання на основну публікацію