Країни Південно-Східної Азії: економіко-географічний огляд

До держав Південно-Східної Азії відносяться країни Индокитайского і Малаккского півостровів, а також Малайського архіпелагу. Зокрема: Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни і Східний Тимор. Держави Південно-Східної Азії здобули незалежність після краху колоніальної імперії Великобританії, Франції і Нідерландів, в період з 1945 по 1984 рік.

Площа Південно-Східної Азії 4,5 млн. Км.кв. Більше половини території Південно-Східної Азії припадає на численні острови. Найбільшими острівними державами Південно-Східної Азії є Індонезія і Філіппіни.

Економіко-географічне положення. Південно-Східна Азія займає вигідне економіко-географічне положення, оскільки через неї проходять жваві морські шляхи, які пов’язують Тихоокеанські держави з Європою.

Всі країни Південно-Східної Азії, за винятком Лаосу, мають безпосередній вихід до моря, що грає позитивну роль для економічного розвитку регіону в цілому.

Природні умови та природні ресурси. Велика частина Південно-Вос-точної Азії зайнята гірськими спорудами різної висоти, розташованими на півночі регіону. Цілий ряд островів Південно-Східної Азії є виступи підводних хребтів. На території Філіппін

і Індонезії знаходяться десятки діючих і вимерлих вулканів. Для території згаданих країн характерна висока сейсмічність. Клімат Південно-Східної Азії теплий, мусонний, сприятливий для сільськогосподарського виробництва.

Надра Південно-Східної Азії багаті на корисні копалини. Тут зустрічаються великі родовища олова, вольфраму та інших кольорових металів. Крім того, в Південно-Східній Азії виявлені родовища цинку, свинцю, залізної руди, рідкісних і дорогоцінних металів, вугілля, нафти, природного газу і ін. Шельфових зона Південно-Східної Азії вважається перспективною для нафти і газу. Родовищами корисних копалин багаті Індонезія, Малайзія, Бруней, В’єтнам та ін.

Населення. В межах Південно-Східної Азії проживає понад 629 млн. Чоловік. Темп природного приросту населення Південно-Східної Азії один з найвищих в світі. Щорічно населення цього регіону збільшується на 8 млн. Чоловік. Найбільш швидко зростає населення Камбоджі, Лаосу і В’єтнаму, де на кожні 1000 жителів припадає 20-22 новонароджених. Відносно низький природний приріст характерний для розвинених держав Південно-Східної Азії: Індонезії, Сінгапуру і Таїланду, де на кожні 1000 жителів припадає 5-10 новонароджених.

Територія Південно-Східної Азії населена нерівномірно. Середня щільність населення становить 140 чол / 1 км.кв. Середня щільність населення у В’єтнамі, на Філіппінах і в Індонезії дорівнює 200 чол / км.кв, на острові Ява вона становить 2-2,5 тис. Чол / 1 км.кв, а в Сінгапурі – 6500 чол / 1 км.кв. У Лаосі, Камбоджі, Брунеї та ін. Середня щільність населення дорівнює 50-80 чоловік на 1 км.кв. Середній рівень урбанізації дорівнює 54,6%. У Сінгапурі цей рівень – 100%. Високий рівень урбанізації характерний для Брунею (76,1%) і Малайзії (73,0%). Проміжне становище займають Філіппіни (49,6%) та Індонезія (44,6%). Найнижчі показники урбанізації у В’єтнамі, Лаосі, Камбоджі і Східному Тиморі.

Господарство, транспорт та зовнішньоекономічні зв’язки

Південно-Східна Азія аж до 70-х років минулого століття вважалася одним з економічно відсталих регіонів земної кулі і до теперішнього часу досягла значних успіхів в області індустріального розвитку. В першу чергу це відноситься до Сінгапуру, Малайзії і Таїланду, а в другу – до Індонезії, Філіппінам і Брунею.

Таким чином, за рівнем економічного розвитку держави Південно-Східної Азії діляться на: а) індустріальні та індустріально-аграрні; б) аграрно-індустріальні країни.

В даний час багато країн Південно-Східної Азії, ВВП яких в 2012 році склав 3,5 трлн. доларів США, нарощують темпи промислового будівництва.

Промисловість. На частку промисловості, значення якої зростає рік від року, доводиться 40,7% ВВП, на сферу послуг – 34,6% і лише 24,7% ВВП – на сільське господарство. Машинобудування набуло розвитку в Малайзії, Таїланді, Індонезії, Сінгапурі та Філіппінах. Перераховані країни спеціалізуються на трудомістких видах машинобудування, а саме на електротехніці, радіотехніці і телемеханіки. Найбільших успіхів в радіоелектронному машинобудуванні домігся Сінгапур. Легка і харчова промисловість розвинена практично повсюдно.

Сільське господарство відіграє провідну роль в економіці країн Південно-Східної Азії. Природні умови дозволяють отримувати по 2-3 врожаї на рік. Вирощують переважно рис, що поставляється в значних обсягах на світовий ринок. Головними експортерами рису є Таїланд, М’янма і В’єтнам. Регіон займає провідні позиції в світі по виробництву олії, одержуваного з кокосових пальм. Тваринництво – відстала галузь сільського господарства. Рибальство, навпаки, розвинене у всіх прибережних державах Південно-Східної Азії.

Транспорт і зовнішньоекономічні зв’язки. Основними видами транспорту в Південно-Східній Азії є морський і річковий види транспорту. Залізничний та автомобільний транспорт посідає друге місце за значимістю. Повітряний транспорт зайнятий пасажирськими перевезеннями на міжнародних лініях.

Туризм – одна з країн, що розвиваються галузей економіки Південно-Східної Азії.

За обсягом експортно-імпортних операцій в регіоні лідирують Сингапур (45,0%), Малайзія (17,3%), Таїланд (14,7%) та Індонезія (10,8%).

Внутрішні відмінності. Країни Південно-Східної Азії діляться по ряду ознак на три групи.

1. Малаккській країни. У розглянуту групу входять Малайзія, Сінгапур і Таїланд, які займають 20% території Південно-Східної Азії, де проживає 16% населення регіону. За виробництвом природного каучуку, рису, кокосового масла на душу населення ця група країн займає провідне місце в світі. Вже згадана група країн випереджає інші країни Південно-Східної Азії в області розвитку важкої промисловості, у виробництві електроенергії, нафтохімії, легкої і харчової промисловості.

Автомобілебудування та енергоємні галузі металургії також властиві даній групі країн.

2. Група острівних держав. У цю групу входять Індонезія, Бруней, Філіппіни і Східний Тимор. Індонезії належать 13,6 тисячі островів Тихого і Індійського океанів, а Філіппінам – понад 7 тисяч.

3. Держави Індокитаю. У цю групу входять В’єтнам, Камбоджа, М’янма і Лаос. Вже згадана група країн багата природними ресурсами. Сільське господарство займає провідне становище. Розвинені легка і харчова галузі промисловості.

Посилання на основну публікацію