Корпоративні компоненти політичної системи Монголії

Цивільні організації слабо розвинені в Монголії. Перші НВО виникли в Монголії в 1992 році. З тих пір ці організації постійно розширюють свою діяльність в країні, беруть участь у виробленні політичних рішень і контролі над владою. З значення в суспільному і політичному житті країни рік у рік збільшується. Монгольські громадські організації активно співпрацюють зі своїми іноземними колегами. Закон про неурядових громадських організаціях був прийнятий в Монголії в 1997 році.

Першими великими громадськими організаціями в Монголії стали: Асоціація захисту прав споживачів, Центр громадянської освіти, Академія політичної освіти, Національний центр проти насильства, Асоціація жінок-адвокатів і «Жінки за суспільний прогрес». Особливим напрямком в діяльності монгольських громадських організацій стала робота в регіонах. Вони працюють в режимі діалогу з місцевою владою, допомагаючи їй виявити основні проблеми регіону і розробити плани їх вирішення. Це сприяє підвищенню ефективності місцевого управління. До 2000 року такий діалог успішно розвивався вже в 6 аймака Монголії.

Найбільшого розвитку в Монголії досягли різні жіночі громадські організації. До 2000 року було зареєстровано понад 44 таких організацій. Їх метою є сприяння жінкам Монголії при відстоюванні ними гарантії рівності перед законом, при прийомі на роботу, в інших громадських ситуаціях. 27 жіночих громадських організацій об’єдналися в 2000 році в коаліцію з метою сприяння збільшенню числа жінок в органах управління. 7 з 72 жінок-кандидатів на депутатський статус виграли парламентські вибори у 2000 році завдяки, в тому числі, такої підтримки. Не менш важливим напрямком в роботі жіночих громадських організацій є захист жінок від сексуального насильства та жорстокого поводження в сім’ї.

Провідними організаціями ділових кіл в Монголії є Торгово-промислова палата та Асоціація експортерів м’яса.

Приватних підприємств в Монголії більше, ніж державних. Держпідприємства зберігаються переважно в таких галузях, як зв’язок, транспорт та енергетика. Приватні компанії, так само як і транснаціональні компанії, активно протидіють створенню профспілок. Влада не втручається в ці питання. Між профспілками Монголії і владою укладена двостороння угода (Спілки підприємців як третього соціального партнера там немає).

Конфедерація профспілок Монголії об’єднує 12 галузевих і 24 територіальні профспілкові організації. Членами профспілки Монголії є 60% найманих працівників. Альтернативних профспілок немає. Конфедерація бере активну участь у законотворчій діяльності. За її ініціативою в країні були прийняті закони про працю, про соціальне і медичне страхування, про зайнятість. У крайніх випадках вони використовують і такі засоби, як мітинги, маніфестації та пікети. Зокрема, коли різко злетіли вгору тарифи на транспортні перевезення, профспілки транспортників організували потужну страйк і протягом доби домоглися зниження тарифів до колишнього рівня. Рішення багатьох проблем можна домогтися і шляхом неформальних зустрічей з місцевою адміністрацією. Монгольським профспілкам не вдалося зберегти свою соціальну базу. Так, соціальні питання передані в Міністерство охорони здоров’я, а Будинку відпочинку (за винятком трьох) приватизовані і контролюються приватним капіталом.

Найбільший територіальний профспілка – Улан-Баторська федерація профспілок налічує близько 200 тисяч чоловік. Представники Федерації працюють в Раді з прав людини, в організаціях медичного та соціального страхування, районних комісіях зайнятості, в Радах по вирішенню скарг і пропозицій.

Посилання на основну публікацію